Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Небезпечне сватання - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Небезпечне сватання

Электронная книга - «Небезпечне сватання». Краткое содержание книги:

Видатний норвезький письменник (1832–1910) розповідає про життя і працю норвезьких селян — сильних людей, які за зовнішньою суворістю ховають глибокі, ніжні почуття, про те, як сила чистого кохання допомагає перемагати всі труднощі на шляху до щастя.
1 ... 51 52 53 54 55 56 57 58 59 ... 107
Перейти на страницу:

Син ударив його, схопив попід пахви й потяг до дверей. «Я хочу в хаті мати спокій!» — крикнув він. Але біля дверей батько ледь підвівся. «Тягни тільки до порога! — сказав він. — Доти я дотяг свого батька». Син не послухався й перетяг батька за голову через поріг. «Тільки до порога, чуєш!» — гримнув батько, схопився на ноги, звалив сина додолу й надухопелив, як хлопчиська.

— Так йому й треба, — погодилися всі.

— Ото не здіймай руки на батька! — неначе додав хтось, а, може, Арне тільки причулося це.

— А тепер я вам щось розповім, — сказав він і підвівся з місця, блідий, як мрець.

Він ще не знав, що казатиме, слова кружляли в голові, немов сніжинки в завірюху.

«Ет, що буде, те й буде», — подумав він і почав:

— Одного разу троль зустрів хлопця, що йшов дорогою і плакав. «Кого ти дужче боїшся — себе чи людей?» — спитав троль. А хлопець плакав тому, що вночі йому приснилося, ніби він убив свого лихого батька. Тому він відповів: «Я найдужче боюся себе самого». — «Ну, то заспокойся й не плач, — сказав йому троль. — Віднині ти змагатимешся з іншими, а не з собою». І пішов своєю дорогою. Невдовзі хлопець зустрів чоловіка, що почав глузувати з нього. І хлопець у відповідь також узяв його на глузи. Потім він зустрів другого чоловіка, що вдарив його. І хлопець, обороняючись, теж ударив напасника. Далі він зустрів третього чоловіка, що хотів його вбити, і хлопець убив того чоловіка. Всі люди гудили хлопця, і він також почав гудити всіх людей. Вони закривали перед ним свої хати й комори, тому хлопцеві доводилося все красти, навіть спати крадькома.

Йому не давали робити добро, тому він чинив тільки зло. І люди в селі почали казати: «Треба спекатися цього хлопця, надто він поганий». І одного дня вони вкоротили йому віку. Та оскільки хлопець зовсім не знав, що чинив зло, то після смерті відразу попав перед очі господові. Там на короткій лаві сидів його батько, якого він не вбивав, а на довгій — усі ті люди, що спонукали хлопця чинити зло. «Якої лави ти боїшся?» — спитав господь. Хлопець показав на довгу лаву. «Сідай біля свого батька», — сказав господь, і хлопець підійшов до лави. Та батько раптом упав з великою раною від сокири на потилиці. Замість батька хлопець побачив на лаві себе. На його блідому, як смерть, обличчі малювалося глибоке каяття. Потім ще одного, засмученого й худого, і ще одного обідраного, з божевільними очима й моторошним усміхом. «Таке могло статися і з тобою», — сказав господь. «Справді?» — спитав хлопець і вхопився за полу господа бога. Нараз обидві лави зникли, хлопець стояв перед господом самий і всміхався. «Не забувай про це, коли прокинешся», — сказав господь, і хлопець відразу прокинувся. Тим хлопцем, якому все це приснилося, був я, а ви — ті люди, що штовхають його на зло. Я вже не боюся себе, а боюся вас. Не штовхайте мене на зло, бо я не певен, чи вхоплюся за полу господа бога.

Арне замовк і вибіг з хати. Чоловіки за столом мовчки перезирнулися.

Розділ сьомий

Минув день. Арне прокинувся в клуні на тому самому хуторі. Він уперше в житті впився,

йому стало погано, тому він пішов у клуню і проспав майже добу на сіні. Тепер він лежав, спершись на лікті, й розмовляв сам із собою.

— Все, що я роблю, — з боягузтва. З боягузтва я хлопцем не втік з дому. З боягузтва слухав батька більше, ніж матір. З боягузтва співав для нього гидотні пісні. І пастухом я став також з боягузтва, і книжки читав із боягузтва, хотів сховатися від самого себе. А коли виріс, то не захищав матір від батька, теж із боягузтва. І тієї ночі… ох, який же я боягуз! Я, мабуть, дочекався б, поки він її замучив би!.. Після того життя мені вдома стало нестерпне, але й податися в світ я не міг — так само з боягузтва. Я ледарював, узявся пасти худобу — знову ж таки з боягузтва. Я пообіцяв матері залишитися вдома, проте боягузливо зламав би свою обіцянку, якби не боявся піти між люди. А людей я боюся найбільше тому, що мені здається, ніби вони бачать, який я поганий. І тому, що я боюся людей, то й кажу про них погане, — яке боягузтво! І пісні я почав складати з боягузтва: боюся дати лад своїм власним справам, тому і пхаю носа в чужі. Оце тобі й пісняр!

1 ... 51 52 53 54 55 56 57 58 59 ... 107
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)