Франческа. Володарка офіцерського жетона
- Автор: Бату Дорж
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-682-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Франческа. Володарка офіцерського жетона». Краткое содержание книги:
— Поглянь, тут у мене пульт зв’язку. Я можу з’єднати тебе з будь-якою точкою на планеті й навіть із міжнародною космічною станцією.
— А з космітами?
— Ну, з ними поки що не можу…
— Бо ви не знаєте їхньої мови?
— Ем… Ну, мабуть…
— А я знаю сицилійську!
— Сицилійську? Може, ти, сонечко, все ж мала на увазі італійську?
— Ні, сицилійську!
— Але ж Сицилія в Італії.
— А я знаю сицилійську.
— А італійську?
— Ні.
— Ну добре, хай буде так.
— Ви мені не вірите?
— Вірю, звісно!
— Брешете!
— Ві! — з-за пульта вигукнула тьотя Франческа. — Я все чую!
— Вона мені не вірить! — надулася Ві.
— Та вірю, вірю! — виправдовувалася Трейсі. — Просто я думала, що на Сицилії розмовляють італійською.
— Формально це так, — погодилася Франческа. — Просто ми трошечки відрізняємося вимовою, і в нас є свої особливі слова.
— Тепер зрозуміло.
— О, ви не безнадійна, — «похвалила» Трейсі маленька.
— Ві!
— Що?!!
— Я хочу таку штучку, як у вас! — заявила Сільвія, вказуючи на спецнавушник. Прозора трубочка мікрофона стирчала в кожного з нас біля рота, і Ві вирішила, що це дуже круто — «як у фільмах».
— Звісно, сонечко! — сказала Трейсі, почепила Сільвії на пояс маленький передавач і наділа спецнавушник. — Ну все! Тепер ти одна з нас!
— Клас! — крикнула Ві в трубочку мікрофона так, що в нас усіх трохи барабанні перетинки не луснули.
— Омайґад, ви ще всі про це пошкодуєте! — пообіцяла Франческа.
— Giorgio, я хочу до вас, — Сільвія безцеремонно вилізла мені на коліна.
— Ві, не заважай Джорджіо!
— Lasciateci! [24]
— Я тобі зараз відстану! — обурилася напарниця. — Як ти розмовляєш?!
— Ви самі так розмовляєте!
— Та вона мені не заважає, нехай сидить.
— А це що таке? — моя маленька гостя тицьнула в красиву синю кнопку на пульті.
— Це кнопка виводу поточної телеметрії, — автоматично відповів я, не подумавши, що для дитини це просто набір слів. — Ця кнопка показує мені, де і в який частині космосу летить космічний корабель, — поправив я сам себе.
— А це що за ручка?
— Це ручний регулятор імпульсу двигуна.
— А ви смішний! — Сільвія подивилася на мене й хитро примружила око. — Франческа так і каже, що ви смішний!
— Невже я смішний?
— Вона каже, що ви клоун!
— Ві! — Франческа густо почервоніла.
— Я ненавиджу клоунів, — сказав я.
— Боїтеся конкуренції?
— Сільвіє! — прошипіла Франческа. — Що ти верзеш?! Джорджіо, не слухай її!
— А ще що про мене розповідає тьотя Франческа?
— Вона багато що розповідає.
— Що саме?
Сільвія хитро подивилася на тітку.
Та показала їй кулака.
— Це таємниця!
Франческа видихнула.
— А хочеш, я розповім, як тьотя Франческа чистила твій спінер? — запропонував я.
— Хочу!
— Джорджіо, caro mio, я тебе приб’ю, якщо ти розповіси!
Та було вже пізно. Я коротко і в яскравих барвах розписав цю епічну історію, наголошуючи на емоціях, а не на змісті. Сільвія реготала так, що Трейсі на якийсь час вимкнула їй мікрофон.
— Сі-Ті, Г’юстон, у вас НУОАД — 6, «код 04»!
— Що таке «04»? — спитала в мікрофон Сільвія, яка все чула у спецнавушник.
— Франческо, це означає, що ви повинні зробити це вже і зараз, відклавши поточні справи, — сказала Дженіфер. — Ти що, перший день працюєш?
— Це не я! — сказала Франческа.
— Що значить «не я»? Ти мене щойно питала!
— Це я спитала! — відповіла Сільвія Франчесчиним голосом. Голоси в них, як і все інше, були страшенно схожі.
— Франческо?
— Що?
— Це я сказала! — повторила Сільвія.
— Господи! Стоп! Я зараз із глузду з’їду, Сі-Ті, що там у вас відбувається?! Tweety Pie?!
— Аха-ха-ха-ха, «Tweety Pie»! — зареготала Сільвія. — Я тепер тільки так тебе й зватиму!
— Ві!
— Хто це?! Джорджіо?!
— Це племінниця Франчески! — вичавив я, давлячись сміхом.
— Звіть мене просто «Agnellino», — поважно відповіла Сільвія.
— «Agnellino»? Що це? — не зрозуміла ошелешена Дженіфер з ЦУП в Г’юстоні.
— Це «ягнятко» італійською, — сказала Франческа.
— Так! Стоп! Хто це щойно сказав?!
— Я! — сказала Франческа.
— Хто це «я»?! Я зараз точно з глузду з’їду!
— Це я, Франческа!
24
Lasciateci! (італ.) — Відстань!