Франческа. Володарка офіцерського жетона
- Автор: Бату Дорж
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-682-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Франческа. Володарка офіцерського жетона». Краткое содержание книги:
— Якби я користувався шпаргалками, то не працював би зараз із вами! — всміхнувся Рассел. — Який сенс користуватись підказками, коли ти перевіряєш себе? Це ж як на автомобілі їздити — на дорозі шпаргалкою не скористаєшся.
— У нас шпаргалки називали «подвійним лайном»! — сказала Франческа («cheat sheet» за вимовою схоже на «shit shit»).
— А в нас взагалі могли дискваліфікувати студента за такі забавки, — сказав Рассел. — Якщо такий «спеціаліст» у майбутньому наробить лиха чи не пройде перевірку, то виникнуть питання до викладача. А це пряма відповідальність викладача. Не завалиш іспиту сьогодні, бо «виручить» шпаргалка, — завалиш місію завтра, коли шпаргалки не буде. Вловлюєш зв’язок?
— Авжеж, уловлюю. До речі, в країнах пострадянського простору теж мало хто списує.
— Клас! Оце рівень! — сказав професор, але я продовжив.
— Там досі поширене таке явище, як хабар викладачеві за хорошу оцінку.
Професор аж рота роззявив із подиву.
— Тобто?!
— Тобто студент пропонує викладачеві гроші за хорошу оцінку.
— У сенсі — підкупляє?
— Саме так.
— Це ж корупція! За це можна сісти! — охнув професор.
Я засміявся вголос. Сміявся, а на душі було гидко. Так гидко, що я трохи не заплакав.
— Навіщо ж тоді вчитися, не розумію… — розгубився професор.
— Просто заради диплома.
— Whaaaaaaaat?!
Настала гнітюча тиша.
— Уявляю, що потім витворяють такі «спеціалісти з дипломом»… — нарешті перервав її професор.
— Це дуже болюча тема, — погодився я. — Студенти дають, викладачі беруть. Не всі, звісно, але випадки далеко не поодинокі. Надіюся, в майбутньому щось зміниться на краще. Інше покоління росте…
— Я зберуся докупи, я обіцяю! І не скиглитиму більше! — пообіцяла Франческа.
Ми з професором усміхнулись.
— Тільки обіцяйте, що будете зі мною в аудиторії, коли я писатиму тест.
— Аякже! — погодився Рассел. — Ми ще Сару з Вескоттом покличемо.
— А я робитиму страшні очі й показуватиму на годинник! — пообіцяв я.
— Тоді я точно все напишу, як слід! — засміялася напарниця.
Іспит призначили на другу декаду грудня, — одразу перед Різдвом.
* * *
Одна Франческа в командному центрі — це веселощі й купа емоцій. Дві Франчески в командному центрі — це ураган п’ятої категорії і термоядерний вибух.
— Доброго ранку, caro mio!
— Доброго ранку, ragazza! Хто це з тобою?! Сільвія?! Привіт, Сільвіє!
— Buongiorno, Giorgio! Come stai?
— Va bene, dolce, grazie! [23]
Племінниця Франчески, шестирічна Сільвія, — дочка старшого брата Патріціо й абсолютно точна копія моєї напарниці. Чорні жорсткі кучері, допитливі, широко розкриті очі з довгими віями, акуратний носик і губки бантиком. От тільки очі в дівчинки були не чорні, як сицилійська ніч, а густо-сині, як небо Нової Англії. На додачу, при цілковито схожій зовнішності, характер у них був один на двох — вибуховий і запальний.
— Омайґад! — усміхнувся старший офіцер Баррел. — У мене в очах двоїться! Дві Франчески!
— Я не Франческа. Я Сільвія! — надулася Сільвія. — Я не ношу окулярів, і мені шість років. Відчуваєте різницю? — одразу ж заявила маленька. — А у вас вуса, як у моржа!
Усі засміялися — це була дитяча безпосередність у чистому вигляді.
— Усі-пусі, хто це в нас такий маленький і гарненький? — засюсюкала начальниця зв’язку Трейсі.
Сільвія відступила на крок, узяла Франческу за руку й спитала її:
— Тьотю, із нею все нормально?
— Це Трейсі, і з нею все гаразд.
— А чого вона зі мною говорить, наче бабця Б’янка? А ви кажете, що бабця Б’янка «ку-ку»!
Франческа залилася краскою. Я зареготав. Трейсі так і застигла з усмішкою на обличчі.
— Ві, не вигадуй і поводься пристойно!
— Я нічого не вигадую!
— Ві!
Трейсі відійшла від шоку і засміялася:
— Я в дитинстві теж ненавиділа, коли зі мною розмовляли, як із немовлятком. Пробач, сонечко, більше не буду! Ти ж доросла дівчина?
— Не зовсім, — поправила Сільвія. — Мені ще не дають за столом вина.
— Бо вино п’ють тільки дорослі.
— Неправда! Коли я була на Сицилії, то бабця Б’янка наливала мені вино!
— Ві, це було вино з водою!
— Це було вино! А ви просто скупі!
— Ві!
Трейсі взяла маленьку бешкетницю за руку й повела до себе, в кабіну зв’язку.
23
— Доброго ранку, Джорджіо! Як справи?
— Усе гаразд, сонечко, дякую! (з італ.)