Франческа. Володарка офіцерського жетона
- Автор: Бату Дорж
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-682-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Франческа. Володарка офіцерського жетона». Краткое содержание книги:
— Вони розмовляють, як мафіозі й карабінер на пенсії! — зауважила Франческа. — На Сицилії не раз таку картину спостерігала. Гримаса долі!
Я навіть уявити не міг, що невинний радянський мультик викличе такі глибинні аналогії. Загалом, навіть якби не було субтитрів англійською, вся моя команда без проблем уловила б суть сюжету.
«Nothing could hurt that kid!» / «Та що цій дитині буде!» — сказав Вовк. Мені вже здавалося, що Джигарханян заговорив англійською.
І життя повернулось у звичне русло. «All was forgotten» / «Усе забулося» — заспокійливим тоном розповідав Георгій Бурков поза кадром.
— А як же ж Вовк?! — подала голос Трейсі. — Нізащо не повірю, що Пес його просто використав! Він же ж не людина!
— Трейсі, дивися далі! Чого ти виступаєш, наче профспілка?! — штрикнув начальницю зв’язку офіцер Баррел.
«What?! Again?!» / «Що? Знову?»
Трейсі зареготала.
— А він мені подобається!
— Весілля дуже схоже на наші! — сказала Франческа. — Столи в рядок і повно їдла.
— Сицилія ж десь там поряд з Україною, нє? — продемонстрував свої знання географії офіцер Баррел. — Тому й не дивно.
— Ну, гм… Відносно США, звісно, поряд, — погодився я. — Там десь, у Європі.
«I wanna sing» / «Зараз, як заспіваю». Тут заіржали всі. У всьому світі алкоголь і щедра закуска діють на організм однаково — байдуже, вовк ти чи людина.
— Хороші казки в українців! — усміхаючись, сказала моя напарниця.
— Ба! Яка ж це казка, Франческо? — сказав я. — Це цілковита правда!
* * *
— Джорджіо, ти чудово співаєш! — захоплено прошепотіла мені в навушник Франческа.
— Дуже гарно, я сама заслухалася! — підтримала її Трейсі з пульта зв’язку. — Зараз виведу звук із мікрофона у Г’юстон!
Я співав пісеньку черепахи Тортіли з дитячого фільму «Золотий ключик».
Є в мене звичка: коли я напружено працюю, то одна півкуля мозку зайнята безпосередньо процесом, а друга півкуля намагається розвантажити першу. Моя старша дочка, наприклад, може робити уроки і слухати корейський поп чи Cannibal Corpse (ну звісно, вони ж із Бафало, а Софія там народилась).
А я так не можу. Музика в навушниках відвертає мою увагу. Натомість коли наспівую я сам, то на мій мозок це діє заспокійливо.
Сьогодні я натхненно мимрив собі під ніс пісеньку черепахи як символ кризи середнього віку. Я геть забув, що на мені гарнітура, і мої співи чує в навушниках весь командний центр, і не виключено, що й Г’юстон.
— Що це за чарівна пісня? — із нотками щирого захоплення спитала мене напарниця.
Спершу я подумав, що вона знущається, бо співаю я переважно тільки в душі (і не в душí, а в дýші), та й то тільки тоді, коли сам удома. І на застіллях ніколи не співаю. Хоча ні, було якось, але тоді я забагато випив і мені було вже все одно. Отоді справді душа співала!
Але напарниця питала цілком серйозно.
— Це старовинний російський романс, — безсоромно збрехав я, сам не знаючи навіщо.
— Оу, як гарно! — у захваті зреагувала Франческа. — А про що він?
— Звісно, про кохання!
— О-о-о-о-о-у-у-у-у, як зворушливо!
— Я люблю про кохання! — сказала Трейсі.
— Я теж умію співати! — похвалився офіцер Баррел, але його ніхто не слухав.
— А там немає італійських слів? Бо щось таке знайоме почулося… — спитала Франческа, миттю вловивши знайомі склади в імені «Буратіно».
Я було роззявив рота, щоб розповісти про Піноккіо і про те, що казка Карло Коллоді була адаптована російським письменником Олексієм Толстим, про смішного дерев’яного хлопчика, про вислів «пахать, как папа Карло», про веселих шахраїв і «какоє нєбо голубоє», і про романтичну черепаху Тортілу, але з мого дурного писка вилетіло:
— Буратіно — так звали офіцера, а в пісні йдеться про його нещасне кохання.
Чессіна розчулено зітхнула, і я зрозумів, що назад шляху немає.
— Яке дивне ім’я… — розгублено пробурмотіла дівчина. — Burattino — це лялька з ганчірки і з дерев’яною головою… Щось схоже на ті, що використовує Дарсі Лінн[26].
— На світі багато дивних імен, — на мить розгубився я. — І взагалі, це не ім’я, а прізвисько! Це так його називала дівчина — безсердечна й жорстока, але божевільно красива російська княжна, в яку бідний офіцер був закоханий.
26
Дарсі Лінн (Darci Lynn) — відома в США співачка і вентролог. Народилася 10 жовтня 2004 року в Оклахома-Сіті, штат Оклахома. Переможниця двадцятого сезону шоу «Америка має талант».