Легенди нескореної зими
- Автор: Ухачевский Сергей
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-362-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
Скоро команда опинилася біля машин. Дєсант з Італійцем були захекані, аж мокрі від поспішної роботи. Такі самі захекані та змокрілі пригнали й бійці з генеральського маєтку і довантажили авто. Так, що місця залишилося тільки для водіїв.
Мишко глянув на годинник і констатував:
— Вся операція зайняла двадцать три мінути. Но тепер вопрос: як добраться домой, то єсть на Майдан?
— Веземо все до Кекса на Оболонь, як домовлялися, — нагадав Морпєх. — Там перевантажуємо і потихеньку будемо завозити на Майдан.
— Да, — погодився Матроскін. — З такими пакованами можем не прорваться на Крещатик. Тем более, скоро рассветет. И мусора повыползают на службу.
— Тода так, — вирішив Мишко, — воділи — по коням, і до Кекса. А ми партізанскімі тропамі будемо пробиратись в Київ. Тєм болєє, — витягнув з-за пазухи плескату пляшку, а з кишені кульок барбарисок, — время скоротать є чим. І саме главне — замєтьом сліди, спалимо наші санчата.
— Вот это — Командир, — захоплено поплескав по плечу Мишка Матроскін, — настоящий Командир. Знает, что бойцы должны снять стресс после дела… Тем более утренний трамвай на Подол будет только через час двадцать минут.
— А мы? — розчаровано зітхнув Дєсант.
— Розрішаю це зробить у Кекса в гаражі, — сказав Мишко. — Тєм болєє, шо я грузанув у твій ланос два ящики харошей гєнєральской водкі і ящик прекрасного, — прицмокнув язиком, — монпансьє барбаріскі.
Бача, що за останню годину встиг скурити чи не пачку цигарок, після пробіжки важко відсапувався і далі курив. Він був веселий і готовий до нових пригод.
— А что хоть за генерал, откуда? — раптом поцікавився у нього Матроскін.
— Вевешнік, ну, з емведе, мусор, — ще більш радісно повідомив Бача.
Йому було приємно пограбувати ментовського злодюгу.
— Йоб твою мать! Бача! — майже в один голос промовили майданівці.
— Бачелло, твою мать! — закотив очі Італієць.
— Дьору! — дав команду Мишко і грабіжники поспішно залишили місце дислокації, згідно щойно затвердженого плану.
Світало. Пішов сніг, густий, не лютневий, він приховував, замітав сліди. Останній сніг цього року… Це втішало Робін Гудів, котрі встигли спалити санки і добряче почаркуватись. Вони їхали в такому романтичному трамвайчику №12[83] назустріч новим майданівським пригодам. Календар показував 3 лютого.
Витвір мистецтва
Єгор ніяк не міг зрозуміти, чому ці тупі недонімці, ці австріяки, підтримують майдан. Дурна нація, не розумна. Та всі європейці тупі, — думав він, сидячи в «Cafe Mozart» і насолоджувався неймовірною ароматною кавою, з високою густою пінкою. Смакував гарячим штрудлем, який так апетитно можуть приготувати тільки тут, в столиці Австрії і подають його з ніжним вершковим морозивом… А ще у Відні неперевершене повітря. І архітектура. І вода, що подається в крани просто з гірських джерел… Але духовності мало, чогось не вистачає такого… От, щоб душа розвернулась! Але гер Шранке, з яким у нього була тут зустріч, не давав йому зосередитись на власних думках. Він або говорив з кимсь по мобільному, або знову й знову повертався до Ukrainische Revolution[84]:
— Ваша революція, — натхненно розповідав йому гер Шранке, зі смаком попиваючи віденську каву (кожен ковток він запивав холодною водою). — Ваша революція — це щось надзвичайне, вона немає аналогів. Це справді народна революція! Люди настільки організовані, ніби працьовиті терміти! Я вражений, гер Блідий. Вражений вашими українцями до глибини душі!
— Так, — охоче погодився Єгор, а сам подумав: «Бля-а-а-а… і цей туди ж… Як вони мене всі дістали з тим майданом…», але награно радісно посміхнувся і повідомив: — Наша сім’я теж багато допомагає цій революції. Ми хочемо змінити країну. Хочемо, щоб наші люди жили не гірше ніж в Австрії. Щоб просто могли достойно жити. Ця корупція, гер Шранке — жахливе явище, що передалося нам від радянських часів і зараз всяко підтримується Путіним…
— О-о-о! — Шранке відкинувся на спинку стільчика. — Ви навіть не можете уявити, наскільки ми вас розуміємо! Путін і сюди запхав свої лапи. Платить нашим лівим… Це мерзота. Ми такого не сприймаємо. Україні потрібно раз і назавжди покінчити з тим ганебним москальським минулим.
— Залишилось недовго, — запевнив Єгор, — головне, щоб нас підтримала Європа…
83
«Пуща-Водицький трамвай» — лінія електричного трамвая у селище Пуща-Водиця, що влаштована у лісопарковій зоні Києва. Маршрут: Пуща-Водиця (14 лінія) — Контрактова площа становить 19,5 км в одному напрямку.
84
Українська революція (нім.)