Аналітична історія України
- Автор: Боргардт Олександр
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Аналітична історія України». Краткое содержание книги:
Книга Олександра Боргарда відзначається культурною гостротою суджень і науковим підходом до аналізованих історичниї подій. Чітка логіка викладу і аналізу матеріалу – основа цієї ґрунтовної розвідки, яка у певному сенсі є безпрецедентним явищем у огромі сучасної історіографічної літератури. Небайдужість і глибокий патріотизм – це ті дві риси, які безпомильно маркують творчість дослідника і привертають увагу до його книг людей часом діаметрально протилежних політичних та естетичних поглядів. «Аналітична історія» має стати настільною книгою кожного свідомого і небайдужого інтелігента в сучасній Україні.
Зазначимо, що центр ваги цієї історико–публіцистичної праці лежить не стільки в тому аби відтворити минуле, а головне, щоб його проаналізувати. Щоби принаймі не наступати на ті ж самі граблі. Щодо цього, процитуємо радше самого автора:
«Нас тут цікавлять саме історичні події, як наслідок певних причин. Будуть цікавити рушійні сили подій, та те, що могло би бути якби змінилися певні причини. Тобто нас цікавитимуть не так самі історичні події як такі, а радше те, звідки вони виникають, та до чого та в який спосіб призводять. Оце ми й будемо вважати якоюсь мірою, не більше – аналітичною історією».
Відповідно стиль викладу обраний не стільки академічний, скільки публіцистичний, що має максимально поширити коло можливих читачів. Це, деякою мірою, не можна вважати новацією бо є продовженням досвіду П. Штепи, М. Мироненка, Є. Гуцала та багатьох інших.
Попри те, що оте набудоване було насправді державним капіталізмом з найбільшою у світі нормою експлуатаціі — з часів Лєніна про це якось промовчувалося. А він твердив — нагадаємо:
Государственный монопольный капитализм — есть полнейшая материальная подготовка социализма, есть преддверие его, есть та ступенька исторической лестницы, между которой ступенькой и ступенькой называемой социализмом, никаких промежуточных ступеней нет.
Поготів, із соціалізмом і комунізмом ріднили совєцький монопольний держкапіталізм, із його найбільшою у світі нормою експлуатації — дві спільні риси: відсутність приватної власності та відсутність ринку. Цей останній там і не був потрібний, оскільки все виробництво та всі поставки реґулювалися з центру.
І от — настали “пєрєстройка і гласность”, та й виявилося, що все це — було не те. Не те не тому, що замість соціалізму розбудовувався державний капіталізм, а — взагалі не те: не те, що нам потрібно. Але, виникає тоді слушне запитання: а де ж ви були раніше, дорогі наші панове, керівники “построєнієм нового общєства”? — сімдесят років будували не те, це ж треба! Замість ринкового господарства; як у всіх, як раніше, перед 1917. Чи вам — бува — не повилазило?..
До того… чи хтось із них із цієї нагоди покаявся, вибачився? — мовляв, “ізвінітє, товаріщі, не то построілі!” Далебі, ніхто навіть і не почервонів. Сором, виявляється, то не московське почуття; втім, як і більшість інших якостей: чесність, порядність…
Бо, повторимо ще раз: жодного вибачення, бодай пояснення тому, навіщо було потрібно три чверті століття морочити голови мільйонам людей, аби в кінці повернутися до засудженого ще 1917 капіталізму, — ми від совєцької номенклатури не чули.
Це таке щось — ви розумієте, якби оті німецькі наці не були переможені, а попаливши на попіл жидівства — своє й чуже, — самі по тому пообрізувалися та пішли вивчати Тору й Талмуд; вибачайте…
Яке ж нечуване й безсоромне нахабство, воістину космічних масштабів!
Оскільки ніхто й ніколи не буде в стані сумістити ринкову економіку з “научним марксізмом”, то виникає тепер особливо гостре питання щодо саме тих, хто несли марксистський обман у совєцький нарід — “пропаґандістов”, так званих викладачів “общєствєнних дісціплін”. Адже, саме ці люди з року на рік калічили марксистським обманом розуми й душі цілих поколінь. Отже, кожна розумна людина в стані зрозуміти, що таких людей слід знешкодити. Застосувавши щодо них принаймні понижчі запобіжні заходи:
1. Позбавити їх усіх учених ступенів та звань, надбаних антинауковими дослідженнями.
2. Відсторонити від займаних ними посад, із подальшим Berufsverbot (забороною на фах).
3. Судити за проповідь брехні, тобто — за шахрайство в особливо крупних розмірах.
Або, принаймні, відправити на спочинок із загальними пенсіями за старістю, не більше.
Бо, не всі вони -погодьтеся з цим — прийшли до тями. Не всі підробляють кулінарним куглярством на ТБ до своїх академіцьких. Бо всі вони продовжують сіяти оте, своє: не розумне, не добре й не вічне.
Але, цього ніде ще не відбулося, та це й визначає ціну отим “общєствєнним прєобразованіям”, що відбулися 1991. Від Одери та до Берінґової протоки, від Мурманска та по Севастополь.
Бо, не буває в історії “оксамитних революцій”, бувають — тільки — єдино, оксамитні реакції.
8. “Распад СССР”
Зауважимо, що ми зберігаємо тут цю просту та знайому всім формулу, хоча все могло бути значно складніше, ніж це повсюдно вважається.
В усьому світі й досі хибно розуміється сутність таких дарунків ХХ ст., як німецький “Тисячолітній Райх”, або московський СССР. От мовляв, яке неподобство виникло у цивілізованому ХХ ст.! — ну, як у того А. Солжєніцина — була собі чудова з чудових Росія («которую ми потєрялі»), яка простувала собі до “свєтлого будущєго” під впевненим керуванням патологічного (навіть — для Росії) жидофоба П. А. Столипіна, а тут… Прийшли якісь нікому невідомі люди — більшовики — та накоїли невідомо що.
З такими поглядами — ні зрозуміти історії, ні витягти з неї належних уроків, не кажучи вже про те, аби щось там змінити (на краще).
Не дарма ми тут віддали стільки часу й зусиль на простежування саме того імперіалістичного стрижня, який пронизував і поєднував Володимиро–Суздальську Русь із часу її усамостійнення 1169, наступну Московію та всі три російські імперії, аж по кінець ХХ ст.
Так само було з гітлерівською Німеччиною: якби не було перед нею імперії неписьменного Карла, або величної імперії Штауфенів, вона була би іншою. Якби зайшла потреба — можна було би й тут простежити неперервність історичного процесу.