Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Критика » Українське письменство
Українське письменство - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Українське письменство

Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:

У виданні вперше зібрано більшу частину праць із літературознавства та історії нашого письменства, що вийшли з-під пера Миколи Зерова (1890—1937) — видатного українського вченого, поета і перекладача, чий творчий доробок, за словами Євгена Сверстюка, залишається монолітним і дорогоцінним уламком храму української культури.
1 ... 501 502 503 504 505 506 507 508 509 ... 747
Перейти на страницу:

Що ж це за позиція?

Гадаємо, Черемшині, як і Стефаникові, властива невиводна свідомість своєї приналежності до селянства, до цілого світу мужицького, до мужицького бідування; властиве інтимне розуміння життьової філософії села, те, що не раз він підкреслював (ми те уже бачили) в «Карбах», «Моїй автобіографії» і, нарешті, немов обвів червоним олівцем у своєму етюді на ювілей Стефаникові: «Добрий вечір, пане брате»:

«Серед маю весни — як помірки горбами розгорнули свої зелені хліба і навпроти сонця їх вигрівали, прийшов він на мужицький світ на ниві, яку дєдя орали, а мати від межі відсапували.

Свіжіська рілля вхопила його першенький плач і сховала під скиби, аби там кільчився і ріс та й колосився ґаздам на пожиток…

Дєдя ковтали сухим пальцем дитині в чоло, а мама… цілували його у ноги.

Та й таким хлібом виплекали дитину, і вона стала вростати в серце села і стала село любити, як зерно ріллю.

І приріс він до села душею…

Але пізнали його серце дєдя та й мама та й, щось обрадившись, у місто послали, аби молоденьке серце з селом розлучити.

І лишили його в місті, і казали йому з міста в село більше не вертати…

А мужицькі душі прилітали ‘д нему, як бджілки до цвіту…

А серце розпукалося, а душа плакала…

І поет прокинувся і спрагненими устами спивав, як дитина, всю свою отруту.

І як він її випив, то почув у собі силу, ніби другий раз на світ народився.

І поклонився мамі, та й підніс голову, та й пішов у село під вечірню годину.

Такий дужий і ясний, як весняний вечір!»

Так у поетичнім вислові виглядають соціальні підоснови — генеза не тільки Стефаникової, а й Черемшининої творчості.

1930

Руфін і Прісцілла{197}

(До історії задуму і виконання)
1

У творчім доробку Лесі Українки драма «Руфін і Прісцілла» посідає одно з найпомітніших, найпоказніших місць. Як зауважив у свій час Ан. Василько (А. В. Ніковський), всі віршовані драматичні писання поетки можна розподілити на дві групи — великі драми, яким Леся віддавала багато часу та уваги («У пущі», «Кассандра», «Лісова пісня», «Камінний господар») і коротенькі одноактові діалоги, що були немовби підготовчими для них етюдами, першою пробою матеріалу[412] («На руїнах», «У катакомбах», «Айша та Мохаммед»). Поділ цей, зроблений на око, приблизно (проти нього можна поставити, як заперечення, ряд невеличких драм, що не можуть бути з повним правом віднесені ні до одної з груп, як, напр., «Бояриня» або «Адвокат Мартіан»), має під собою певну рацію. У Лесі Українки справді були задуми, які захоплювали її надовго і яким вона сама надавала значення основних своїх висказів поетичних. До їх низки належить і «Руфін і Прісцілла» — ця найбільша з Лесиних драматичних поем (в книгоспілчанському виданні 1923 р. вона має 175 сторінок, на той час як «Камінний господар» тільки 75, «Кассандра» — 89, «У пущі» — 106).

З різних джерел нам відомо, що Леся Українка особливо цією п’єсою дорожила. Ні до одної з своїх речей вона не готувалася так пильно. Після перших двох з половиною актів, що далися їй ніби легко і написалися встяж (було це восени 1906 року в Києві, в одну із нечисленних зим, пережитих не в південних теплицях)[413], праця загальмувалась; а коли потім у Криму знову прийшло до роботи, то з’ясувалася потреба перечитати деяку спеціальну літературу[414]. Перервою в тих підготовчих студіях була коротка подорож (р. 1908-го) до Берліна для поради зі знаменитим хірургом Ізраелем. Із пізніших листів поетки знаємо, що один із уривків був посланий на перевірку проф. А. Ю. Кримському, який був уже знайшов раз помилку у Лесиному «Одному слові», та що її непокоїло мовчання кореспондента[415]. Нарешті, Л. М. Старицька-Черняхівська зберегла нам власне признання Л. Українки, як року 1908-го, сподіваючись, що Ізраель не відмовиться робити операцію нирок, вона турбувалася за розпочату п’єсу («Руфін і Прісцілла»): «що не скінчить її, що вмре і не скаже людям того слова, яке так хотіла сказати»[416].

вернуться

412

Рада. — 1.II.1912. — Ч. 26.

вернуться

413

Квітка К. В., прим, до IV т. Творів, вид. 1923. — С. 341.

вернуться

414

Дати установлюються на підставі листа до матері: «Під впливом „осаждающих“ мене просьб від усяких редакторів збірників (очевидно, мода на альманахи вернулася), я заходилась кінчати не тільки ту драму, що цей рік почата („Руфін і Прісцілла“), але й давно почату та відложену в довгий ящик драму про скульптора». Лист 10.IX.1907 // Ч. шлях. — 1923. — VI—VII. — С. 193. Про літературу, читану до п’єси, див.: Драй-Хмара М. Леся Українка. — С. 139.

вернуться

415

«Кримський щось не присилає даного йому клаптя, і я вже починаю турбуватись». З листа до матері 7.VI.1911.

вернуться

416

Старицька-Черняхівська Л. М. Хвилини життя Лесі Українки // ЛНВ. — 1913. — X. — С. 30.

1 ... 501 502 503 504 505 506 507 508 509 ... 747
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)