А листя падають...

Як жбурне в каструлю манки - то забуде посолить, А якщо її посолить - треба знов води долить. Так ото і доливає - то сюди, а то туди, Поки в нас не стане солі чи в циберочці води. Та, зате, як прийде вечір жінка знає, що робить... Ще з надвору в дім гукає: - Приготовсь, іду любить!.. 12.12.2000 р. ВОЛОДИМИРУ АСАДОВУ Я про Асадова згадав, Який недавно ще писав. Ну хто про нього вже згадає, Як світ, в якому жив? - конає. Те саме буде і зі мною: Нові часи - з новою грою, Хто нашу працю, нас оцінить?- Хіба що зроблять кислу міну І скажуть: -Був дурним і ним остався, Бо геній так би не старався. 28.1.2006 р. СТІЛЕЦЬ Коли пройшов цей молодець, Десь в коридорі зник стілець. І бачили усі - хто вкрав, Та виду жоден не подав. А той хапун вже так старався, Що він не брав - всім присягався. І так усіх він запевняв, Що й сам повірив, що не брав. Я ледь було не провалився, Коли він Господом божився, І сам про себе я подумав: -Кого ж ти обмануть надумав, Що присягавсь ім'м Творця Із - за якогось там стільця? Що ж ти робитимеш, мій брате, Як будеш перед Ним стояти? А сотня літ не за горами, Чи ж думав ти про це, Адаме? І я з тих пір на ту людину Дивлюсь, неначе, на - тварину. І не за те, що вкрав стільця, Що присягавсь ім'ям Творця. 28.1.2006 р. НІКЧЕМА Скільки тебе я знаю, брате, Ти вічно бідкався, стогнав, І в той же час за стіл без м'яса - В житті ні разу не сідав. Чи то така душа-химера, Щоб з себе бідного вдавать, Чи то така ти вже нікчема - Щоб вічно плакать і стогнать. 19.5.2005 р. КРАЩЕ ГАРЕМ! Своєму товаришу П.І. Ти став нестерпним й не цікавим Таким, як застаріла кава. І хоч завжди їв хліб із салом, Але завжди стогнав, що мало. Бо все оте, що заробляв Ти те й робив, що проїдав. А ті, що менше заробляли,- Палаци всі побудували. Ото, не плач і не стогни, А свій ремінчик затягни, І думай не лише зубами, А ще хоч трішечки й мозгами. Невже, на світ родивсь ти жить, Щоб тільки їсти, спать і пить? І чим порадуєш ти Бога, Якщо колись прийдеш до нього? Що ти життя уклав в ту дупу - Що накладе найбільшу купу? То, брате, звісно, теж робота, Але мені б твоя турбота... 25.5.2005 р. СЛІПІ І ГЛУХОНІМІ Всі, мов сліпі й глухонімі, Коли в метро зайдуть каліки, Що, навіть, важко уявить, Що то людські нормальні діти. Один сидить, немов, сліпий, А інший тут же засинає... От що, коли в здорованів,- Ні в кого совісті немає. 16.1.2003 р. МИ ВСІ ПОМРЕМ Ти пам'ятай: ми всі помрем, То ж краще думай про гарем, Бо той, хто руки опускає Той не живе - той доживає. 21.4.2004 р. ЩЕДЕВР Щоб поет не написав, Шефу не годиться, А тому рішив Грицько Написать дурницю. Шеф оглянув той 'щедевр', Не втямить нічого, І подумав: за дурниці із роботи Не гнали нікого. Подивився, засміявсь І звернувсь до Гриця: -Оце якраз те що треба, Це те - що годиться. 12.2.2004 р. КУМ МОВЧАТЬ... Куму гвалтують, кум - мовчить, Бо був не проти й сам вмочить... Як стали тещу гвалтувать - Від дива став він аж стрибать, А як отямись той мужчина - Була згвалтована й дружина. -Хто ж хлопців тих зробив крутими?- Наш вічний страх, байдужість, грими, Бо, щоб родились ми людьми - Терпіть насильство б не змогли! 24.4.2003 р. МИСЛИВЕЦЬ Чоловік - то є мисливець, Отакий він елемент, Що, як кіт сидить й чекає Поки прийде той... момент. Бо як мишка їсти схоче - З нірки винерне вона, І нетреба поспішати, Припече - прийде сама. 16.3.2004 р. НЕ СПІШИ ХВАЛИТЬ! Варт жінці тільки вийти з хати - Як посмішка ледь не по п'яти, А як вона в свій дім заходить - На неї, мов, хандра находить. А Петя - любий мій дружок Каже, що в мене - янгелок.