А листя падають...

І тепер всю ніч не сплю я Із-за тих ото дрібниць, Бо віднині тільки й мрію, Як добратись до суниць. 25.2.1970 р. БРИЛА НАД ГОЛОВОЮ Скоро навалиться брила Та, що вісить в житті над кожним, Й чи ви жили, чи не жили - Від вас віднімуть душу й ложку. А тіло ніжненьке твоє Колись зрівняється з імлою, Вуалью очі затягне Й навіки станеш ти німою. Тому далеко... не ховай Ти квіточок своїх шовкових... Тільки сьогодні буду твій! Тільки сьогодні - чи ніколи. 10.6.2001 р. ЗАПРЯЖЕНИЙ ВІЛ У кожного своя доля і своя вербичка, Свій дубочок, свій кленочок і своя криничка. А у мене. А що в мене?- ні двора, ні волі... Запрягла мене держава, як вола у полі. Запрягла і наказала, щоб не зупинявся, І назад щоб вже ніколи більш не озирався. Так волом і проходив я все життя по полю, А сьогодні як вмирати - то згадав про долю. Так і всі ми, вся Вкраїна, вся моя держава Свою волю, свою долю в котрий раз проспала. То ще добре, що знайшовся бравий козаченько, Що державу розбудив він, як ліс соловейко. 24.12.2005 р. ЯКЩО ТИ ТОВАРИШ Присв'ячую своїм друзям: Жуковському С.М., задорожному о.Г. Білову П.І. Я за друга піду хоч на кого - у бій, Бо я знаю, що друг не гукне на розбій. Я за друга піду, хай хоч тигр роздере, Бо на підлість мій друг знаю, що не піде. Я за друга піду і у воду, й вогонь, Хай хто тільки посміє зачепити його! Я за друга піду з автоматом в руках, Хай ось тільки кивне, або хай погука. А якщо він гукне, то не стану питать, Чи правий він, чи ні - а піду визволять. А якщо не піду? А якщо завагавсь? Значить, я - боягуз, або правди злякавсь! Значить, з совістю я не дружив, бо не мав. Значить, другом не був, бо я друга не мав. Значить я - сучий син, або просто - лайно. То ж чи варто мене поважать і за що? Бо як друга свого я залишив в біді?- Значить, другом не був ні йому, ні собі. А, якщо хтось і з вас зробить щось навпаки - Я не стану із вами гулять в піддавки. І хай потім мене буде мучить журба, Але другу такому буде тільки - ганьба!!! 3.6.1988 р. ПРИМА Донька в тебе, звісно, прима, Що уже і говорить, До найкращих слів всіх - рима, Тут вже нічого язвить. Але, що з красою тею Буде муж її робить, Якщо прима та невміє, Навіть, ліжко застелить? 19.3.2004 р. ФІЄСТА Своєму товаришу П.І. Йому уже восьмий. Ледь ноги тягне, А кожен день йде на роботу, Бо дома сидить його чадо земне, Сидить і викохує вроду. Дивлюсь я на батька, який з усіх сил Вмикає свого він верстата, І кров б'є у мозок мене молотком, Що жалю немає до тата. Ми всі поголовно клянемо панів, Що совісті в них а ні грама, А ви придивіться до власних синів, До доньок, яка в них програма? Сидять перекормки, як грифи в гнізді Й весь час тільки ждуть подояння, А мати і батько вже хворі й старі - Виконують всі їх бажання. Не знаю, кого тут винить, кого ні, Чи мамку, чи доньку, чи татка? Та можу я певно одне лиш сказать: У всіх в голові у їх вавка. Та як так в столиці роботи нема?- Дозвольте у вас запитати, А може у когось немає ума, Чи совісті - так би сказати. Я знаю, браток, не мені вас судить, Пробач, що пру ніс не в ті двері, Але, якби міг я тебе не любить - То це б не писав на папері. Не стану повчать, що тобі тре' робить, У кожного є свої вади, Але, коли завтра тебе будуть бить, Відверто скажу: буду радий. Й коли каже донька - роботи нема, Я ствержую чітко, що честі! А в батька і мамки немає ума, Що все потурають Фієсті. 23.4.2003 р. КОЛИ ПАЛАЄ ДУША Таке натхнення, Боже мій, Варт заглянути в очі їй. Уся душа вогнем палає, Мов в неї жар хтось підкидає. Звідки та сила почуттів, Що жінку б ту, як кажуть, з'їв? Й за ту коротку з нею мить - Ти ладен їй служить й служить. 17.9.2003 р. ІДУ ЛЮБИТЬ! Прожила моя кохана вже зі мною сорок літ, І не знає як зварити чоловікові обід.