А листя падають...

Відчуть всі радощі земні. 23.4.1990 р. МОВЧАЗНІ БАНДИТИ Стоїть в метро старий, та ще й горбатий, Ледве стоїть, ну а хлоп'я хмільне - Таке веселе, і таке мордате, Сидячи поруч й вусом не моргне. Люди старі - вони в нас терпеливі, А молоді чомусь без співчуття, Неначе замість серця в них там сливи, А замість мозку - тирса і сміття. Ото на вас з-під лоба буде блимать, Або вдавати з себе, ніби спить, Що хочеться мовчазному бандиту, Отам при всіх - по-справжньому вліпить. Я не прихильник крові і насильства, І не люблю скандали роздувать, Та як же можна буть таким бездушним, Якщо старенькі ледве-ледь стоять? 23.4.1990 р. І ЩЕ ДЕНЬ Ну ще день, ну ще два І залишиш ти Київ, Ну ще день, ну ще два - Ти моя а я твій, І болить розтривожене серце і ниє В світлих променях дум і надій. От і все. Вже сьогодні я бачу той потяг Що тебе назавжди забере, І з тобою візьме мій неспокій Й ніжне небо твоє чарівне. А, можливо, залишивши Київ, Засумуєш ще більше, ніж я? Тільки син, як приїдеш додому Запитає: матуся моя, Ну чому ти така невесела, Що з тобою, признайся мені? А в той час пропливатимуть села, Мов гірлянди в уяві в ці дні. І я теж крадькома,/ це між нами Щоб не відав твій син й чоловік/ - Буду плутатись в вас між ногами, Як у мене - собака мій Дік. І ніхто розгадать не зуміє, Звідки в тебе, як камінь слова Чому ти чоловіка не хочеш І постійно болить голова. 24.7.1967 р. ЯКЩО НЕ ЛЮБИТИ Як у вас старіє тіло - То душа ясніє, І нічого, дорогенькі, Тут уже не вдієш. А коли старіє тіло, А в душі лоскоче, То чи й справді гріх кохати, Якщо вас хтось хоче? 18.9.2003 р. АПЕТИТНІ ДУЛІ Стою й дивлюсь бабусі в очі, Невже чогось ще й досі хоче, Живучи на оті гроші, Що дав Кравчук їй від душі. За ті веселі з маком дулі - Герою Праці - бабі Улі? 17.9.2003 р. АДАМ Якби Бог знав скільки нещасть Єва на світі натворила, Як сотворила перший гріх І всю красу свою відкрила. Бо з того часу кожен день Адам те й знав, що все молився, І Бога кожен раз благав - Щоб він за Єву заступився. А як притихли солов'ї - Він тут же знов перехрестився, Ще раз до Бога підійшов І низько Богу поклонився: -Я буду вік тобі служить, Я буду вік тобі молиться, Тільки, дозволь, той гріх...творить, Тільки, дозволь, на гріх дивиться. Бог на Адама подививсь: -Ну що ж, гріши, але молись. Не знаю, щоб робив Адам Аби він з Євою не стрівся, Певно б тинявся, ніби вовк, А то й, гляди-чого ще спився. Й ніхто б не знав, звідки громи, Й ніхто не знав би про спідницю - Чом саме в ній Бог приховав - Найважливішу таємницю. 31.10.2003 р. ЯКЩО ПОМРЕШ Ніхто ні в чім не допоможе, Не дасть ні крихти, хоч кричи, А як помреш ти, не дай Боже,- Хоч сам себе ти хорони. Як в крісло всядеться нещастя Типу Павла чи Кравчука, То довго всім не бачить щастя, Бо в їх політика така. 10.4.2003 р. В САДКУ КОХАННЯ Я тільки зараз як ніколи, /Коли кінчається життя/ Те зрозумів, що ти для мене - То цілий світ мого буття. І все настільки стало милим - Що неможливо передать, Якби ти знала, як хотілось Тебе в ту мить за плечі взять. Ловить сліпучі блискавиці Твоїх бентежних груденьок, О, як хотів тоді, кохана, Піти з тобою десь в танок. Бо тільки нині зрозумів я, Що капітан без корабля - Це всеодно, що світ без Сонця, Або без Космосу земля. Бо знаю, той заряд кохання Що Космос нам подарував, Його без всякого вагання - В житті б без тебе я не взнав. І, хоч, можливо, це наївно, Але, здається, що не жив, Та, певен, дай своє кохання! - Я б з ним і Всесвіт покорив. Бо тільки нині зрозумів я, Якби я в світі прогорів, Аби тебе, моя веснянко, В садку кохання не зустрів. 29.2.2003 р. СВОЇЙ ЄДИНІЙ