А листя падають...

Як вперше я тебе зустрів - Це просто так не розказати, В душі світилось і гуло, Куди не глянеш - білі хати. В душі замученій моїй Неначе небо запалало, Й куди б я лише не ступив - Усе раділо і співало. Й, здавалось, щастю моєму - А ні кінця нема, ні краю, Та от сьогодні знову жду, І як колись, її - чекаю. 2.10.2000 р. РЕВНІСТЬ Можливо я, кохана, псіх, Що вас ревную я до всіх?- До вітру, Місяця, зірок, До солов'їв, і до сорок. Бо щоб хоч трохи міру мали - То ви б на їх не позирали, І не стріляли б в їх очима - Коли із вами йде мужчина. 19.3.1990 р. УРАГАН Мені давно вже помирати, А я мов тільки народивсь, Коли проходила дівчина І я на неї подививсь. Душа відразу запалала, Мов ураган в її ввірвавсь, Не міг очей я відірвати Від тих очей, хоч як старавсь. Отак стояв я і мовчав, Немов до неї прив'язали, А роки втомлені мої І досі ніжності благали. 28.2.2004 р. СТАРЕЧЕ ЗІЛЛЯ Губоньки у тебе ще рум'яні, І в очах не вигоріла синь, А на полі почала сивіти Із жіночим іменем - полинь. Та й морщинки, ніби борозенки Розорали личенько твоє, А в садку співає соловейко, Ніби вибачається за все. Як хотів наблизитись до тебе Й під Чумацьким шляхом обійнять, Та подумав, а як раптом в татка Знову підеш дозволу питать. А полинь гірчить - старече зілля, Як і всякий перезрілий плід, Тільки вже не буде в нас весілля, Хоч здалось, що ми знайшли свій слід. Бо давно осипався наш цвіт. 7.7.1990 р. ТИ МАНИШ В ЛІС Ти маниш в ліс де солов'ї Всю ніч з зозулями співають, Де з вітром шепчуться гаї І нас до ранку розважають. І хочеться тоді мені До груденьок твоїх припасти /І хай мене простять боги!/ - Усе, що там ховаєш вкрасти. 2.2.1992 р. СИМОФОР -Жінка - це, ніби, знак оклику, Жінка - це, мов, симофор, Жінка - це, ніби, шлагбаум, Повз неї не пройде ніхто. 16.9.2005 р. ЯК НЕМАЄ ВІРНОСТІ Ой, у небі синьому, Ой, в зеленім полі Пригорнувсь до дівчини, Ніби до тополі. Пригорнувсь до дівчини Й чую крик тополі, Де немає вірності - Не шукай любові. 17.9.1997 р. ЯК ПОВІЄ ВІТЕР Як гляну в очі я твої - Душа добріє й молодіє, О, як же хочеться тоді Щоб вітер з вуст твоїх повіяв. О, як же хочеться тоді До тебе, люба, пригубитись І з вуст твоїх, як з джерельця - Нектару ніжності напитись. 2.2.1992 р. БРЕХНЯ Той, хто хоче владу мати, Мусить вічно пам'ятать: Треба більше всіх брехати, А ще більше - обіцять. А як виберуть до влади, І народ щоб довіряв, То й тоді вам треба буде - Більш брехати як брехав. Бо народ він, як дівчина: Більше брешеш - більш цвіте, То ж чому б і не брехати Якщо хтось брехню ту жде? 5.6.1990 р. ЛЮБЛЮ НЕПОКІРНИХ Хоч убий! - не відмовлюсь від тебе, Хоч убий! - доторкнусь до грудей, Бо люблю я і простір, і небо, А ще більше хоробрих людей. Бо люблю - непокірних, кусючих, Що уміють себе відстоять, Які знають, чого вони хочуть У той час, коли люди всі сплять. 22.5.1997 р. ЯКЩО НЕМА КОХАНОЇ Який наш світ нудний, невтішний, А часом, просто, аж смішний, Бо, навіть, той - який безгрішний, Вже грішний тим, що він нудний. Ну як же можна, вибачайте, Красуню-жінку обійти, Яка, мов, симафор на площі Вам перекриє всі світи? Яка, мов, вогнище палає, А губки, мов, тюльпанів цвіт, Та хай мене ви б, навіть, вбили - Однак побіг за нею вслід. Бо, де б ще зміг, як в море чайка Пірнуть в бентежну глибину? Бо все, що є поза коханням - Я і без неї сам знайду. І хай мене позбавлять раю, Хай буде цілий рік зима, Проте, навіщо рай потрібний Там, де коханої нема? І не заманюйте ви раєм, Бо, що в раю, скажіть, робить Там, де коханої немає, Там,де нема кого любить?