Право на пиво
- Автор: Копил Віталій, Сандлер Юлія
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-90-6
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Право на пиво». Краткое содержание книги:
Пам’ятайте тільки про одне: якщо навіть гарного пива надто багато — це погано. Тому п’ємо в міру! Де мій келих? Наливай!
Не секрет, що пиво є улюбленим напоєм фанів, тобто аматорів фантастики. І саме конкурс оповідань про пиво викликав широкий резонанс серед письменницької та читацької громадськості. Отже, відкоркуйте пляшечку «Оболоні» і починайте читати. Це чтиво пасує під пиво!
— Отже, не знайдений. Так мовчки б оголосили тривогу, загнали б нас в анабіозники, та й по всьому. Ми б перебували у щасливому невіданні щодо своєї подальшої долі. А тепер… Перешкодити вам ми все одно не зможемо, — росіянин безцеремонно тицьнув пальцем у бластер, що висів на поясі капітана. — Навіщо цей концерт, кеп?
— Я пропоную вбивці здатися, — глухо пролунало в кают-компанії. — Документ, який добуто у Мюррея, він більше нікому не зможе передати. Якщо ми вийдемо з Гіпера, корабель на Землі обнишпорять до міліметра, і документ знайдуть. Не вийдемо — усе там і залишиться. У випадку добровільної здачі Земля обіцяє не застосовувати вищої міри. У мене часу обмаль, тому даю п’ять хвилин на роздуми.
— Це наївно, капітане, — Бонд презирливо закинув ногу на ногу.
— Час пішов, — Шерлок Холмс не став вдаватися у дискусію.
За п’ять хвилин коротко пискнув таймер — час вийшов. Уся четвірка сиділа нерухомо, немов скам’яніла.
— Що ж, убивці надавався шанс зберегти своє життя. Він ним не скористався. Увага на екран!
Тієї ж миті Ватсон ввімкнув монітор. На екрані з’явилося зображення каюти з розпростертою на підлозі біля столу людиною.
— Перед вами, панове, каюта пана Мюррея, — камера показала великим планом обличчя, на якому застиг вираз подиву і… гніву. Чорна крапка на чолі — слід лазерного променя. — А ось і бластер, з якого був убитий пан Мюррей, — камера обернулася і на столі зблиснула сталь грізної зброї. — Але він нам, на жаль, нічим не допоможе у пошуках. У нас немає навіть устаткування для зняття відбитків пальців. Хоча, напевно, на бластері вони витерті. Але в нас є устаткування, що допоможе заговорити іншому доказові, — камера стрибком перевела зображення на підлогу каюти. I на весь экран монітора стало видно зображення пляшки «Оболоні». — Так, панове, саме пляшка доброї, старої «Оболоні» допоможе нам викрити вбивцю.
— Яким чином, капітане? — аташе, посміхаючись, дивився на Холмса.
— Дуже просто, пане Джеймс Бонд. Не розкоркована пляшка валяється під столом, поруч із трупом. Очевидно, у момент пострілу Мюррей тримав її в руках. Чи то вбивця попросив йому налити пивця, щоб відволікти жертву, чи то сам Мюррей захотів освіжитися. Постріл бластера — це дуже яскравий спалах. А пляшка, в силу своєї округлої форми, є свого роду лінзою, що частково сфокусувала спалах лазера на своїй задній стінці. А та, у свою чергу, виявилася свого роду фотоплівкою. Не забувайте — дуже яскравий спалах!
— Маячня, — аташе розсміявся. — Пляшка прозора, який там у біса відбиток.
— На молекулярному рівні.
— І як же можна розглянути цей самий молекулярний рівень?
— За допомогою ось цього приладу, — Холмс доторкнувся до сірого ящика на столі. — Це контролер поверхні Абсолютного Відбивача. Як ви напевно знаєте, основним елементом торсіонового двигуна є Абсолютний Відбивач — дзеркало, що не пропускає в корабель те жорстке випромінювання, що утворюються при роботі торсіонового двигуна. І саме його мономолекулярну поверхню покликаний контролювати цей прилад. Отож він, пане аташе, побачить нерівності висотою навіть в одну молекулу. І тепер ми цю пляшку «Оболоні» покладемо у прилад, — Холмс, немов фокусник, витяг звідкілясь з-поза ящика пляшку «Оболоні» і спритно всунув її усередину. — Увага на екран, панове!
Картинка на моніторі змінилася. Замість чіткого зображення каюти, екран застелив якийсь сірий туман. Ватсон став натискати різні кнопки на сірому ящикові і туман став поступово розсіюватися. Стали проступати стінки каюти, нечіткою тінню вималювався стіл. Інша тінь, що стояла біля столу стала поступово перетворюватися в людську фігуру. Ось проступила рука з чимось темним, затиснутим у пальцях, почали промальовуватися елементи одягу. Секунда, друга, і розпливчастий контур голови проявив обличчя. Обличчя жінки, єдиної серед присутніх.
— Це брехня, — спокійно вимовила місс Марпл, — і я зараз доведу це, — з цими словами вона сягнула рукою до сумочки, що лежала у неї на колінах. І тієї ж миті Гуров у стрімкому кидку дав їй найсильнішого ляпаса. Дівчина знепритомніла. Аташе, який було підскочив, зупинив наведений на нього бластер капітана.
— Спокійніше, пане аташе. Я думаю, пан Гуров і сам впорається з убивцею. Допомагати не треба. Чи не так, Леве Івановичу?
— Цицькаті блондинки мені завжди здавалися вульгарними, — Гуров знову спокійно сів у крісло.
25 хвилин до розрахункового часу прибуття «Гермеса» у космопорт «Незалежний», планета Аріадна.
— Спасибі, Леве Івановичу. Щоправда, місс Марпл полізла в сумочку не за бластером, — Холмс підійшов до нерухомої дівчини і витяг її руку із сумочки. Пальці стискали пачку сигарет. — Вона просто хотіла закурити, Леве Івановичу, — капітан, ледь посміхаючись, дивився, як обличчя росіянина вкривається червоними плямами.