Право на пиво
- Автор: Копил Віталій, Сандлер Юлія
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-90-6
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Право на пиво». Краткое содержание книги:
Пам’ятайте тільки про одне: якщо навіть гарного пива надто багато — це погано. Тому п’ємо в міру! Де мій келих? Наливай!
Не секрет, що пиво є улюбленим напоєм фанів, тобто аматорів фантастики. І саме конкурс оповідань про пиво викликав широкий резонанс серед письменницької та читацької громадськості. Отже, відкоркуйте пляшечку «Оболоні» і починайте читати. Це чтиво пасує під пиво!
— Чорт, — утретє за ці божевільні 12 годин Шерлок Холмс звернувся до уособлення Абсолютного Зла. За всю свою довгу і бурхливу кар’єру повноваження класу АА01 він одержував уперше. Тепер він міг на свій розсуд, ім’ям Вищої Безпеки Землі розстріляти будь-яку людину на кораблі.
12 годин 11 хвилин до розрахункового часу прибуття «Гермеса» у космопорт «Незалежний», планета Аріадна.
1. Джеймс Бонд. Аташе Аріадни при Раді Об’єднаних Планет. 42 роки. Стать — чоловіча. Каюта A1.
2. Еркюль Пуаро. Бізнесмен. Громадянин Європи. 48 років. Стать — чоловіча. Каюта В1.
3. Лев Іванович Гуров. Бізнесмен. Громадянин Об’єднаної Росії. 34 роки. Стать — чоловіча. Каюта В2.
4. Джені Марпл. Спортсменка (космічний фрістайл). Громадянка Об’єднаних Американо-Канадських Штатів. 26 років. Стать — жіноча. Каюта ВЗ.
Капітан Холмс, напевно, вже вдесяте переглядав списки пасажирів, немов намагаючись у байдужих рядках літер знайти відповідь на коротке запитання — хто? До посадки на Аріадну залишалося трохи більше 12 годин. Якщо за цей час він не знайде убивцю, доведеться знову стрибати у гіперпростір. А при запасах палива, що залишилися на «Гермесі», прогулянка на байдарці через Ніагарський водоспад у порівнянні з цим заходом здалася б легкою прогулянкою.
ТО ХТО Ж ІЗ ЦИХ ЧОТИРЬОХ НАТИСНУВ НА КУРОК БЛАСТЕРА? ХТО?
11 годин 25 хвилин до розрахункового часу прибуття «Гермеса» у космопорт «Незалежний», планета Аріадна.
— Ватсоне, вводжу у курс справи. Два тижні тому директор Об’єднаного Центру Стратегічних досліджень Структури Простору Джон Моріарті взяв місяць відпустки. Два роки Центр під його керівництвом розробляв принципово нову конструкцію торсіон-двигуна. Розробка близька до завершення. Попередні характеристики нового двигуна дозволяють говорити, що він відрізняється від старого доброго гіперевика конструкції Холодова-Хейнштейна, як авіаносець від рибальської шхуни. Великий Комп’ютер Ради Об’єднаних Планет видав 95-процентну ймовірність перебування у нас на «Гермесі» надсекретних матеріалів стосовно нового двигуна, які Моріарті, вочевидь, намагався передати аріаднянам.
— І що тепер?
— А тепер виходить от що. Коли документи потраплять на Аріадну, ці моторні хлопці заощадять, як мінімум, зо дві сотні трильйонів євродоларів.
— То давайте повернемося назад на Землю, і нехай спецслужби напружаться і знайдуть ці документи.
— Не вдасться, Ватсоне. По-перше, нам може не вистачити палива. Найменша флуктуація простору при наших запасах загрожує… ну ти знаєш, чим загрожує. А по-друге, на борту «випадково», — Холмс з іронією вимовив останнє слово, — виявився аташе Аріадни, і раптовий, без пред’явлення вагомих причин, небезпечний стрибок у Гіпер аж ніяк не сприятиме поліпшенню і так напружених стосунків Землі й Аріадни.
— Що ж робити, кеп?
— Що робити? Елементарно, Ватсоне — знайти убивцю, а якщо ні — назад у Гіпер.
— А як же аташе та стосунки з Аріадною?
— Втративши голову, за волоссям не плачуть, Ватсоне. Ясно?
— Ясно, сер! — очі помічника мимоволі ковзнули по яскраво-червоному значку на грудях капітана.
10 годин 45 хвилин до розрахункового часу прибуття «Гермеса» у космопорт «Незалежний», планета Аріадна.
— …Пане Пуаро, яка мета вашого візиту на Аріадну?
— У справах фірми. Виникли деякі розбіжності з моїми компаньйонами — фірмою «Дженерал телекомунікейшн», — невисокий кругловидий чоловік зі старомодними вусами скуто сидів у кріслі навпроти Холмса у кают-компанії. Він явно нервував.
— Скільки часу ви з ними співпрацюєте?
— Два роки, сер.
— Тепер докладно про те, що ви робили з десятої вечора 8-го лютого до восьмої ранку 9-го, тобто доки з’явилися в кают-компанії.
— Час із восьмої вечора до половини дванадцятої ночі я провів у корабельному барі, разом з панами Туровим, Бондом і місс Марпл, — Пуаро квапливо, немов учень, який боїться двійки, став відповідати Холмсу. — Потім разом з місс Марпл ми пішли до житлового відсіку. Там ми побачили біля відчинених дверей його каюти пана Мюррея. Ми побажали один одному спокійної ночі. Я зайшов до своєї каюти, місс Марпл пішла до своєї.
— Коли ви зачиняли за собою двері, пан Мюррей продовжував стояти біля дверей?
— Так, сер.
— Продовжуйте.
— Десь о восьмій я вийшов зі своєї каюти і прийшов до кают-компанії. А далі ви знаєте. Близько дев’ятої ранку ви послали свого помічника довідатися, чому пан Мюррей не прийшов на сніданок і не відповідає на виклики. Ще через годину ви оголосили, що пан Мюррей мертвий.