Легенди нескореної зими

Одного дня всіх командирів взводів викликали до Українського дому на нараду. Був обідній час. У невеликій залі для прес-конференцій місця було мало, душно. Народ зібрався різний і цього народу було достобіса. Більшості запрошених стільців не вистачало. Вони ж з Мишком опинились у перших рядах, коли помітили два вільних крісла. Рвучко рушили туди, розштовхуючи натовп. Хтось на сидіннях залишив білі клаптики паперу з якимись надписами. Вони їх прибрали, не читаючи. При цьому Мишко заявив: «Ти пойняв, Бача, значить розказувать нам будуть щось страшне: оставили бумажки, шоб з перепугу можна було опорожниться і при собі мати полєзну бумажку»… Вони розвальцем гепнулись на легкі алюмінієві стільці, що жалібно скрипнули, роз’їжджаючись ніжками по напільній плитці.

— Мишко, глянь, — звернув увагу Бача. — Большинство тут вже приоділись у камуфляж. При чому у зєльоний або пісочний, как будто щас не зима і ми десь стоїмо в полях або в пустині пасемо верблюжі стада…

— Глупо даже как-то так, — погодився Мишко. — На фонє сірих домов і білих зімніх пєйзажей вони будуть класно виділяться. То єсть для снайперов менше роботи в случає шухєра. Но знаєш, шо самоє удівітєльноє в цій історії?

— Ну?

— Я тоже таку хочу. «Британку»[78] з карманамі. Удобна ж формєнь, не така як ото ми воювали. Але нам не видадуть таку красоту…

— Почєму?

— Бо рилом не вийшли. Самооборону оділи в «піщанку»[79], якісь там сотні вже шикують в камуфляжах. А нас, як всігда, оставляють на самообєспєчєніє.

— Да-а-а… — задумався Бача. — І в тітушок немає форми, шоб їх роздіть… і з мусоров не знімеш — протівно ж потім буде людям показаться в таком непотрєбном одіянії. Ментом ще обозвуть…

— До чого ти це все ведеш? — почав про щось здогадуватися Мишко.

— Та єсть в мене один інтірєсний мисль. Можна сказать індєя…

Нарешті у залі з’явилися телевізійні камери, а за ними і політики. Мишко і Бача, виявилось, зайняли місця, призначені для журналістів, але їх це не турбувало. Оператори, які бігали залою і знімали з плеча, часто вихоплювали їх з натовпу. Два здорових дядька з агресивно-лагідними типажами майданівців явно псували загальну картинку. На журналістів вони були схожі мало. Тобто не схожі зовсім.

Та й нарада була пуста, як бубен. Здавалося, що командирів підрозділів викликали для того, щоб вони створили масовку і дізнались «з перших вуст» те, що Інтернет розповів з самого ранку, а саме: «30 січня Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію щодо ситуації в Україні. Згідно з документом, питання санкцій до української влади можуть розглянути у квітні, якщо в Україні триватимуть порушення прав людини і в разі силового розгону Майдану. Асамблея засудила ескалацію насильства під час протестів, яка призвела мінімум до п’яти жертв. Українську владу закликали вступити у відкриті, чесні та ефективні переговори з опозицією. Росії нагадали про зобов’язання відмовитися від тиску на інші країни».