Контрольний укол
- Автор: Дубинин Иван
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Контрольний укол». Краткое содержание книги:
Та й що я міг засвоїти в інституті за короткий курс рентгенології? Єдине, що я зрозумів, так те, що рентгенівський знімок — це негатив. І те, що на знімку виглядає темним, насправді є світлим. А світлі місця в реальній дійсності є затемненням. І ще запам'ятався доцент Шкундін. Коли в кабінет до нього дзвонили і питали по-простому: «Це рентген?», — він незмінно відповідав: «Ні, Рентген вже помер. Це Шкундін».
Рентгенкабінет був розташований на першому поверсі, і тому я спустився вниз, пройшовся по довгому коридору і, не дійшовши до приймального відділення, звернув ліворуч.
Фердинанд Маркович був на місці.
— А, Василь Васильович! — зрадів він мені. — Проходьте, колего. Які нерозв'язні проблеми змусили Вас знову відвідати мене?
Я мовчки простягнув йому рентгенівські знімки.
Він звично направив їх у бік вікна, лише мигцем глянувши.
— Ці знімки я вже дивився.
— Так, у мене є їх опис, — збентежено сказав я. — Але я б хотів, щоб Ви мені все це показали.
— Що ж, похвально, колего, похвально, — він закивав головою. — Ви знаєте, колего, скажу Вам відверто: не кожен з лікарів звертається до мене з подібними проханнями. Зазвичай задовольняються моїми висновками. А раптом я помилився? — він лукаво зіщулив одне око. — А може, я так бачу. І що, доктор повинен сліпо дотримуватися мого неправильного шляху? Ми, допоміжні служби, повинні працювати на лікаря. Адже я майже нічого не знаю про хворого. Тільки в сукупності всіх даних можна з визначеною часткою упевненості говорити про діагноз. І лише клініцист, зваживши всі «за і проти», має право приймати остаточне — деколи непросте — рішення. І тут часто на допомогу йому приходить інтуїція. Адже в медицині (як, напевно, ніде) можливі всілякі винятки, парадокси, нетипові випадки. Отже, медицина, смію Вас запевнити, колего, це швидше за все не наука, а мистецтво.
Рентгенолог зробив паузу, щоб я відчув вагомість цієї думки.
Я відчув. Напевно, це відбилося на моєму обличчі, тому що він продовжив:
— Скласти певну кількість симптомів, додавши до них дані лабораторних та інструментальних методів дослідження — це ще не означає встановити правильний діагноз. Хвороби хитрі й підступні, вони вправно маскуються під інші, деколи нешкідливі хвороби, і лікар повинен володіти талантом діагноста, специфічним чуттям, щоб розпізнати справжню причину недуги. У цьому майстерність, мистецтво лікаря. Тому що точний діагноз — це запорука правильного лікування! — Фердинанд Маркович підняв вгору вказівний палець, ніби поставив знак оклику, підкреслюючи важливість свого вислову.
— Ось у вашому відділенні завідувач, Віктор Тихонович, — знаючий, досвідчений фахівець, а все одно раз по раз заходить до мене обговорити цікаву рентгенограму. Ігор Петрович — допитливий доктор, все йому треба знати, всі тонкощі, всі слабкі й сильні місця організму, як вони можуть зреагувати на перебіг тієї чи іншої хвороби. З'ясовує, на які «кнопочки» треба натиснути, щоб не допустити ускладнень.
«Або, навпаки, — знаючи слабкі місця, погіршити стан», — промайнула у мене підла думка.
— А ось Надія Миколаївна, — констатував мій наставник, — та ніколи не заходить. Напевно, їй цього й не потрібно. Обходиться в роботі тим, що їй підносять. Так, мабуть, відбувається і в її долі. Характер людини визначає спосіб її життя.
Він розвісив на негатоскопі знімки, просто і докладно пояснив мені патологію, що там була. Я пригадав свого батька, який говорив у таких випадках: «Ах, яка це насолода — спостерігати за роботою Майстра. Як у нього все виходить просто, чітко і красиво!».
Подякувавши Фердинандові Марковичу і пообіцявши йому неодмінно звертатися до нього з питань, що цікавлять мене, я попрямував до себе у відділення.
Коридором назустріч мені крокував Вадим Миколайович.
«Адже й справді — як циркуль», — здивувався я.
— О, Василю Васильовичу! Привіт. Як добре, що я тебе зустрів.
— Здрастуйте.