Контрольний укол

Коли я після роботи знову спустився вниз, Циркуль вже чекав на мене. Без халата, у світлій сорочці і темних штанях, він виглядав по-незвичному буденно, і це робило його простішим, доступнішим. І не такий уже він був старий, як здавалося спочатку.

— Ну що, поїхали?

— Поїхали.

— Ти вибач, що я тебе прямо після роботи зриваю — голодного, стомленого. Ми потім кудись заскочимо, щось перекусимо.

— Та нічого страшного.

— Гаразд, гаразд, це вже мої проблеми.

Циркуль мешкав неподалік від лікарні, всього якихось три зупинки тролейбусом. Типовий міський будинок, восьмий поверх. Вхідні двері його квартири були красиво оббиті дорогим бордовим дермантином. Удома нікого не було, але холодильник стояв у передпокої, вже приготовлений для транспортування. Ми витягнули його на майданчик. Слава Богу, ліфт працював. Інше питання — які вони у нас? Вузькі, дрібні. А в більшості будинків вантажні ліфти просто не передбачені проектом. А як бути новоселам або щасливим покупцям великогабаритних товарів? Як мовиться, їдуть новосели, та в них пики не веселі.

Я пам'ятаю, ми якось перевозили сім'ю мого товариша на нову квартиру. І як завжди, за законом підлоти, вона розташовувалася на останньому поверсі. Все, що можна було розкрутити, ми розібрали і підняли на ліфті. Але на наше нещастя у товариша була музично обдарована сестричка. Ну і, здавалося б, чудово! Грай собі, скажімо, на флейті або хоча б на скрипці. Так ні ж. Це дарування музичило на піаніно. Боже! Як ми перли його вгору по вузьких сходових прольотах! Чула б музична громадськість, що думають студенти-медики про музику взагалі і про піаніно зокрема! Тепер, коли мене просять допомогти переїхати, я насамперед запитую: «А піаніно у Вас є?».

Холодильник у ліфт вміщувався, але так щільно, що нікому з нас там вже не залишалося місця.

— Гаразд, — вирішив Вадим Миколайович, — я побіг вниз, зустрічати його, а ти, як тільки я обізвуся, зараз же відправляй.

— Добре.

Циркуль зник. Двері ліфта автоматично зачинилися і через деякий час кнопочка виклику згасла. Мій напарник, напевно, ще не встиг добутися першого поверху, як кнопка знов спалахнула — і ліфт поїхав! Я сторопів. Оце так! Хтось із сторонніх викликав його. Було чути, як на якомусь поверсі ліфт зупинився — і двері відчинилися. Там теж була здивована тиша. Потім пролунав голос:

— Гей, люди! Чий холодильник катається?

— Це наш! — закричав я в сходовий отвір. — Відправте його, будь ласка, на перший поверх! — а сам кинувся на допомогу Циркулю.

Ми витягли наш агрегат з під'їзду. Я залишився вартувати, а господар пішов на трасу шукати машину.

Перехожий уповільнив хід, оглянув холодильник, потім мене і запитав:

— Робочий?

— Ні, я — службовець, — ухильно відповів я.

— Я маю на увазі, агрегат у робочому стані?

— А! Ні, зламався.

– І скільки хочеш?

— Чого хочу?

— Ну, за скільки віддаси?

— Кого віддам?

— Ти холодильник продаєш чи ні?

— Ні, ми його веземо в ремонт.

— Так якого ж ти біса людям голову морочиш?!

Мужик ще раз задумливо оглянув холодильник, крутнув спересердя головою:

— Шкода, я б узяв, якби недорого. На дачу.

А тут до двору заїхав катафалк і зупинився саме біля нашого під'їзду. Цього ще не вистачало! Зараз труну виноситимуть, а я вхід перегородив своїм апаратом. Але з кабіни раптом виліз… Циркуль.