Українське письменство

Див.: «Основа», 1861, VI, стор. 17—18.

Олександр Кониський. Народився 6 серпня 1836 року в х. Переходовці Ніжинського повіту і походив з дрібної ніжинської шляхти. Про свій рід писав у Зап. н. т. ім. Шевченка («До родоводу Кониських», том XVI). Учився в Ніжинській приходській школі, потім у Чернігівській гімназії. «Спроба закінчити освіту в Ніжинській дворянській школі та ліцеї скінчилася невдатно». Р. 1854-го вступив на урядову службу в Прилуці, а звідти перейшов до Полтави, де попав у сильну «просвітньо-поступову течію з національною закраскою». Особливий вплив на нього мав Пільчиков (змальований потім у повісті «Юрій Горовенко» під найменням Д. Пучки; порівн. також згадку про Пільчикова в «Зорі», 1894, ст. 29). У Полтаві Кониський заходився працювати над своєю освітою; почав дописувати до російських газет; містив українську поезію та прозу в «Основі», «Черниговском листке», львівському «Слові» та «Галичанині»; брав участь в організації недільних шкіл, для яких випустив українською мовою «Прописі» (1862) та «Арихметику, або Щотницю» (1863). На початку 1863 р. Кониського вислано у Вологду, а потім у Тотьму; з огляду на захитане здоров’я йому пощастило добитися дозволу жити у Воронежі, Бобринці і нарешті Катеринославі. Року 1872-го оселившися в Києві, Кониський носиться з планами українського видавництва, бере участь у газеті «Киевский телеграф», складає план історично-літературної хрестоматії. В 1873 р. разом з Пільчиковим бере участь в організації Львівського наукового товариства, переправляючи за кордон досить великі суми, які пішли на купівлю друкарні. Р. 1881-го в журналі «Семья и школа» він підіймає питання про українську мову в первісному навчанні і тоді ж випускає альманах «Луна» (1881). Реакція 1880-х рр. підкосила багато замірів Кониського. Р. 1885-го йому загрожувало нове заслання під закидом українського іредентизму. Все це звертає всю увагу Кониського на Галичину. Разом з Антоновичем він стає прихильником угоди з поляками, намагаючись вибороти якнайбільше простору для українського громадського та культурного життя і для скріплення цієї позиції відновляє р. 1888-го журнал «Правду». Невдача угоди, як політично-громадського кроку, знову звернула увагу Кониського на суто культурні справи. Він обстоює реформу Тов. ім. Шевченка на наукову організацію і друкує в її Записках свою велику біографію Шевченка, яку випускає потім у Львові двома томами (1898, 1001). Взагалі «щодо довгості та інтенсивності участі Кониського в галицькому житті» його можна поставити зараз же після Драгоманова. Умер Кониський на запалення легенів 29 листопада 1900 р.