Українське письменство

А гей ти, плугатар, тружденний ґевал! Козацтво — то справді був ваш ідеал. Воно підневільним метою було, Безправне харпацтво до себе тягло, І гнало в степи їх та в дикі луги, Щоб збути підданства важкі ланцюги, І задля козацтва, слободи та прав Народ проти Польщі оружно устав. І нищив державців за їх привілей Горнути в підданство слободних людей; Задля тих же саме слободи і прав У злобі брат брата у нас убивав; Чрез їх в Україні була метушня, Міжусобні бої і ворохобня: Поспільство то вабив козачий талан, Козацтво ж в одрізний горнулося стан; Поспільство бажало ізбутись панів, Пани ж намножились з-межи козаків. Поспільство держалось тієї мети, Щоб право козацьке на всіх розтягти; Пани ж навертали на власних рабів Не тільки поспільство, але козаків. І всяк здобувався самих тільки прав, Про спільну повинність нітрохи не дбав, Усяк ворохобивсь, буяв, войдувавсь, За поміч чужинцям цілком віддававсь, І в тій міжусобній тяжкій боротьбі Загибла Вкраїна в неславі й ганьбі; Її занедбали пани й козаки, Про неї забули і ви, харпаки! І от потихеньку московські царі Забрали Вкраїну в свої пазурі.