Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
— Це ще як сказати. Потенціал у нас обох і справді високий, та його ще треба прикласти до діла! Та й зважитися на таке — сама ж кажеш: жити довго, а всі, хто був тобі близький…
— Не розказуй! Все одно ви не відмовитесь! Якщо будете бачити, що ви потрібні Школі, то підете на все! Хоч і будуть ваші драконячі серця п’ять тисяч років боліти за тих, що раніше пішли з життя!
Розмова переривається різким дзвоником і один з екранів заливається по периметру пурпуровим світлом. Маарі дивиться на нього й не вірить своїм очам: земля на схилі неглибокого рівчака обвалюється і з тієї діри з моторошним виттям виринає тьма невеличких, лютого вигляду тварючок, покритих грубою чорною шерстю. Їхні вишкірені морди блимають іклами та краплями білої піни, що аж стікає із бридких пащек на землю. Зграя дуже велика, і мішені маленькі. Тут автоматичних захисних систем замало.
Миттєво перед зором ельфійки виникає картинка з минулого… Вони втрьох десь у середній течії ріки Фіслор… Зграя токкі… Тільки ці трохи інакші. Миттєвий аналіз. Так! Є дещо новеньке!
— Кіз! Підійми тривожну групу. Хай будуть напоготові. Думаю, що я впораюся сама, та на всяк випадок…
Не скінчивши говорити, Маарі зникає у дверях переходу. За мить вона виходить з камери за два десятки кілометрів од станції. Погляд на ліс, миттєвий спалах нещодавно освоєної нею телепортації.
Тепер вона стоїть над потрібною їй яругою, оточивши себе нарочито слабеньким, захисним полем. Зграя одразу кидається на здобич. За хвилину люті страховиська вже стрибають навколо такої, здається, доступної ельфійки. Та захисне поле, таке заманливо слабке, все-таки ще утримує їх на відстані. За якусь мізерну мить мозок Маарі збирає інформацію. Так, це ті самі ПС-27. Але модифіковані. І магічний потенціал їх зріс, хоча і слабо. Ні, це не серйозно!
Ще одна мить іде на сканування місцевості. Вся зграя тут. Жоден не пішов. Мабуть, довго рили прохід, встигли зголодніти!
Все! Маарі піднімає руку. В її пальцях, складених знаком «палаюча зірка», пульсує енергія, здатна за мить скип’ятити озеро середніх розмірів… Тварюки зненацька усвідомлюють, що вони — у пастці! Тут немає потенційної жертви. Тут є тільки безжальний мисливець! Тепер вони скавучать з жаху, але вже пізно! Кілька коротких, загрозливо-мелодійних слів, і захисний екран, що вабив тварюк своєю доступністю, вибухає мільйоном блискавиць!
Навіть хронометри не в змозі зареєструвати, яку коротку мить лилося те вбивче світло, що несло згубу породженням темряви. І ось уже Маарісаа спокійно йде дном яру до виходу з тунелю. Підкоп справді серйозний. Та це вже не страшно. Треба тільки відмітити в оперативному повідомленні, щоб посилили контроль за можливістю прокладання нечистю підземних шляхів.
Почісуючи вухо, вона стоїть перед виходом з тунелю, спокійно обдумуючи, яку треба прикласти силу, щоб він закрився одразу на всю довжину. Щось вона якась млява сьогодні, сонна! І тут до неї дійшов навіть не поклик, а справжній крик підсвідомості: «НЕБЕЗПЕКА!»
Реакція її була настільки миттєвою, що привид, який з глибини тунелю навіював сон, не встиг навіть відсахнутися. Вогняний шар високотемпературної плазми, рвонувся з пальців Маарі й, у двічі перевищуючи швидкість звуку, понісся тунелем, спалюючи все на своєму шляху. Внутрішнім зором Маарі бачить себе пілотом, що мчить у тому смертоносному шарі. Три секунди лету, п’ять секунд… Десь близько повинен бути вихід. Вона явно вже під територією чорних. На дванадцятій секунді шар виривається на поверхню. І…
Ріггар, чорний дракон, сам керував цією операцією. Успіх повинен бути повним! Дві сотні модифікованих псів темряви прорвуть блокаду і підуть гуляти територією тих, золотих та срібних, щоб їм! А слідом, поки сторожі ганятимуться за дрібнотою, підуть нові створіння. Поки що їх небагато, але діють вони винятково. У радіусі до ста метрів присипляють своєю магією все живе. А далі отруйний укус, чи удар не менш отруйних кігтів і — прощавай, білий світе!
Ось уже троє неповоротких та неспішних усиплювачів пішло до тунелю. За кілька хвилин піде друга трійця і можна буде закривати цей хід.
Ріггар, задоволений собою, розправив крила й зазирнув до отвору. Останнє, що побачив він у своєму житті — вогняну кулю, що летіла йому просто у вічі. Всередині цієї кулі, за останню часточку мікросекунди свого буття, він устиг роздивитися гарні оченята юної ельфійки, що палали ненавистю.
Доповідь Маарі Ріонтею була короткою.
— … і ось, коли тунель скінчився, прямо по курсу — чорний дракон. Пащеку розкрив. Може, з дуру радів, а, може, просто позіхав? То я й заліпила йому кулею просто у пащу. Думаю, тепер, на одного чорного стало менше!