Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
Сьогодні на заставі «Край-лісу» свято. Зустрічають трьох новачків. Всім цікаво побачити нові обличчя, бо колективи на заставах не дуже чисельні.
Назву свою застава отримала за те, що її будівлі стоять на південному схилі пагорба, біля самого краєчку густого лісу. Пагорб пологим схилом збігає до річки. Дайла — річка гарна, чиста. Риби багато. Трохи вище від застави за течією — великий луг. Тут пасеться худоба, що дає молоко.
На довгій веранді, що займає усю передню стіну головного будинку, стоїть довгий стіл. Зараз день, тому з обов’язками чергового вправляється автоматика. Нечисть не любить світла.
Новачків, а це, звісно, наші герої, вітають з прибуттям, і одразу засипають питаннями: як там у Школі? Потім навперебій розповідають про життя на заставі. Тільки командир застави, Вчитель Ріонтей, срібний дракон, поводиться з належним спокоєм. Інколи тільки підкине слово чи фразу, направляючи розмову так, аби не нагадувати друзям, що їхній приїзд сюди, як не крути, а все-таки покарання. Не варто зосереджуватися на помилках.
Скоро вони з усіма перезнайомились і почували себе напрочуд вільно. Ріонтей детально розповів про те, в чому полягала їхні робота, а тоді додав, що на чергування розставить новачків трошки згодом.
Від тієї розмови минув рік. Для людини рік — то великий строк. А для ельфа чи гнома? Дні за днями котяться, немов камінці у гірському ручаї. Давно вже Маарісаа довела свою вправність та неабиякі знання і стоїть на вахті старшою зміни. І її люблять та поважають. Серед магів світла немає заздрощів. Тут попереду лише розум, характер та потенціал мага.
Нова осінь визолотила усі пагорби й видолинки. Дерева, кущі горять найрізноманітнішими відтінками зеленого, жовтого, червоного кольорів. Осінні квіти, щедро розкидані навкруги, блякнуть перед багатими барвами листя, що помирає, аби народитися знов.
Сонце нещодавно закотилося й зеленаві сполохи заходу ще прикрашають небо з рідкими хмаринками. Сьогодні у Маарі та її напарниці гном-жінки Кизаль нічна зміна. Вночі роботи немало. Це вдень нечисть ховається по яругах та болотах. А зараз — її час!
Ельфійка сидить за центральним пультом, а Кіз — за пультом зв’язку. Мирна бесіда подруг час від часу переривається сполохами сигналізації. Та це діло звичне. Руки роблять свою справу автоматично.
— Слухай, Кіз! А як у вас із Равешем? Він хлопець аж занадто скромний, від нього не дочекаєшся, аби щось путнє сказав.
Маарі задумливо дивиться на екрани, почісуючи за звичкою пальцями правиці довге вухо. Кіз деякий час мовчить, розгладжуючи рудувату борідку, що палає полум’ям на її округлому личку.
— Знаєш, Маарі, нічого й не скажу! Він мені дуже подобається. Я йому, здається, також. Та все те якось просто по-дружньому. І знайомі ми тільки рік. А насправді — я просто боюся. Він же — маг найвищого класу. Йому прямий шлях — Вчителем бути. А я? Я ж ніколи не піднімуся вище магістра. А йому що тоді робити? Заради мене відмовитись від усього, кинути справу на півдорозі?
— Не говори дурниць! При чому тут звання?
— Не у званнях справа! Я про інше. Йому ж тоді жити у десять разів довше, ніж мені. Ні, я не заздрю, не подумай! Сама знаєш: нема там чому заздрити. Життя дракона не мед! Аби не було потреби, на це мало хто б згодився. Адже перед твоїми очима народиться й помре двадцять поколінь! А ти усіх пам’ятаєш, за всіма шкодуєш… Від такого можна й з розуму з’їхати!
— З розуму, як ти знаєш не з'їжджають…
— Воно то так, але ж на серці, либонь, така туга!
— Звісно! Коли поховаєш і дітей, і онуків…
— А друзі? А жінка чи чоловік?! Це ж рідкість, щоб як у тебе з Ламенілем. У вас все ясно: обоє скоро станете Вчителями, та й житимете собі разом довго, довго!