Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
Знову, як за старих часів, палає похідне багаття. Ламеніль будує курінь, Маарі готує вечерю, Равеш, крекчучи, тягає соснові лапи та траву на підстилку для ночівлі. У похідному казанку наваристий суп з лісовими коріннями та травами. Над багаттям смажиться м'ясо. Чайник закипів, стоїть заварений неподалік від вогню, аби не застиг.
— Хлопці! — кличе ельфійка. — Вечеря готова. Хто зголоднів — підходь! Тільки Рав — останнім, бо інакше нам нічого не дістанеться!
Вечеря проходить досить весело. Наївшись, гном, як завжди, закурює люльку. Маарі, сполоснувши казанок, п’є чай, ворушить вугілля у завмираючому багатті. Лам лежить на спині, на м’якій підстилці, дивиться на перші зорі.
— Слухай, Ламе! — подає голос Равеш. — А ти в архівах точно про ту гидоту нічого не бачив?
— Ти про туман? В книгозбірні Школи не виявили нічого.
— А інші планети?
— І там — ні!
Тиша заповнює стоянку.
— Ламе! — знову озивається гном. — А хто займається паралельними вимірами?
— Сполучені просторові багатовимірності? Наскільки я знаю, їх тільки двоє. І нічого конкретного сказати не можуть! Отже, тут теж нічого. Про це саме нещодавно була мова.
— Хлопці! — вставляє своє слово ельфійка. — А не пробували його спіймати у якусь банку, чи щось подібне?
— Ловили! А що з того? Кожна окрема часточка захищена могутньою магією. Отже хоч море, хоч крапля, не підступишся.
Равеш сидить, почісує бороду і продовжує смоктати люльку, тоді рішуче каже:
— Я, здається, дещо надумав. Тільки без вас двох не обійтись!
Ельфи дивляться на нього, ще не розуміючи, до чого він веде.
— Я тут надумав таке: якщо маг світла не може проникнути до суті цієї мерзоти, тоді треба стати чорним магом!
— Ти жартуєш?! — широко розкриває очі Лам.
— Та ні! Тут не до жартів! Мені б туди тільки зазирнути, тому й потрібно, щоб ви були поруч і втримали мене, коли я стоятиму край тієї прірви. Дійшло?
— Дійти воно дійшло, але чи ти сам розумієш, чим ризикуєш? — перепитала Маарі, розгублено дивлячись на друга.
— Розумію. Тому й кажу, що саме ви вдвох маєте бути поруч.
— На мою думку, ти таки псих! — каже ельф. — Хоча у цьому твоєму безумстві і справді є сенс!
— Отож! Взяти у книгозбірні все — не мотай головою, Ламе! Я кажу алегорично! — чи майже все по чорній магії…
— Раве! Я завжди казала, ти у нас геній! Якщо Конклав дозволить, ми з тобою! Давай прямо зараз до Ріонтея! Щоб нас хтось інший не випередив! Це — єдине правильне рішення!
— Ма! — відгукується її чоловік. — Ти справді хочеш його угробити?
— Кинь цю балаканину! Сам розумієш — він правий. Іншого виходу нема!
— Ну, досить! — встряє Рав. — Клуб самогубців переносить своє засідання на ранок. А зараз — спати! Бо, якщо наша божевільна пропозиція пройде, невідомо, коли ще зможемо відпочити!
— А, до речі, що ви мені хотіли сказати? — гном повертається до Маарі, але та відмахується.
— Та так, дурниця! Якось іншим разом!
Розділ п’ятий
Сьогодні у плані роботи комісії Конклаву першим питанням — доповідь Ріонтея про вимогу трьох молодих магістрів дозволити експеримент по проникненню у сутність сірого туману. Особливого захвату ідея ні в кого не викликала. Та це, мабуть, справді був шанс.
Ріонтей відправився за ініціаторами і, зрозуміло, виконавцями цього ризикованого заходу. А між головою комісії та його заступником пройшов коротенький обмін думками:
— Як ми все це влаштуємо?
— Я думаю, просто — дамо їм острівець у океані, над ним підвісимо стаціонарний супутник з бойовим лазером достатньої сили. Все інше — просто. Зв’язок, зчитування думок, все таке… аби, про всяк випадок, труди не пропали марно!
— Треба додати ще трійку Вчителів. Щоб були неподалік.
— Не занадто?
— Ні! Тут закінчення не прогнозоване! А ризикувати не можна! Ця трійця досить знаменита. У кожного з них потенціал мага — як у нас з тобою обох разом. Уявляєш їхню сумісну силу?
— Ого! Я їх, чесно кажучи, не знаю.
— Отож бо! Я пам’ятаю, Вчитель Ревліс як засік їх на Лоні, то одразу кинув усі справи і помчав з доповіддю сюди, до Школи.
— А у дитинстві їх ніхто не знав?
— Вони всі з якоїсь глушини. Там немає навіть постійної служби стеження.
— Добре! Я підберу Вчителів, і тоді зв’яжуся з центром керування бойовими супутниками. А ти подумай про острів.