Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1

Лицарі були вродливі, верхи на чалих конях, закуті у сяйливі лати і зодягнені у табарди[36] з гаптованими золотом гербами. Їх було так багато, що Куранес ледве не сприйняв їх за армію, але вони всі приїхали до нього; бо ж то саме він у своїх снах створив Ут-Нарґаї, за що віднині і навіки він ставав їхнім богом. Вони дали Куранесу коня, звільнили для нього місце на чолі кавалькади і величаво поїхали повз пагорби Суррею і далі — до місця, де народилися Куранес і його предки. Дивно, але рухаючись уперед, все більше здавалося, ніби вершники мчать крізь час у зворотному напрямку; бо хоч яке село вони проминали у сутінках, то бачили такі будинки і селян, які міг би бачити Чосер або навіть люди, які жили ще до нього, а іноді їм траплялися лицарі верхи на конях у супроводі невеликих груп зброєносців. Коли ж запала темрява, вони поїхали ще швидше, і невдовзі вже шалено мчали, немов летіли у повітрі. У затуманеному світанку вони досягнули села, яке Куранес колись, ще у дитинстві, бачив сповненим життям і яке у його снах було поринуло у забуття чи смерть. Зараз воно жило, і селяни, що вранці попрокидалися, вклонялися вершникам, що промчали униз вулицею і звернули на путівець, який закінчувався у безодні сновидінь. Раніше Куранес лише вночі ступав у цю безодню, і йому було цікаво, як вона виглядатиме за дня, тож він нетерпляче чекав, доки кавалькада наближалася до урвища. Щойно вони піднялися схилом до краю прірви, звідкись із заходу надлинуло золоте сяйво, заховавши увесь краєвид за світлосяйними лаштунками. Безодня вирувала у величному рожевому і блакитному хаосі, а невидимі голоси урочисто співали, супроводжуючи лицарську процесію, котра зайшла за межу і легко злинула повз сяйливі хмари і сріблисті спалахи. Вершники безкінечно ковзали вниз, їхні скакуни збивали копитами небесний простір так легко, ніби галопували золотим піском; і осяйні випари ширились навколо, відкриваючи іще більше сяйва, сяйва міста Селефаїс, і морського узбережжя віддалік, і засніженої вершини, котра наглядала за морем, і яскраво пофарбованих галер, котрі відчалювали з гавані назустріч далеким землям, де море зустрічається з небом.