Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
На Лемківщині, де населення дуже бідне, накладено на села великі контрибуції на потреби війська, як напр. на Радошиці 80 000 мн., на Коминчу 70.000 мп., на Ославицю 60.000 мп., а на більші села суми до
200.000 мп
В ліськім повіті станиці жандармерії реквірували для себе безплатно всякі харчі.
Безпосередні після відпертя больиіевиків з Рогатина польський обоз підпалив у вересні село Вербилівці під замітом симпатії до большевиків і в огні згоріло 27 хазяйств. До того польське військо вирабувало в селі всі гуси і кури і забрало чимало худоби і безрог, платячи смішно низькі ціни. У місцевого пароха о шамб. Горо-децького забрали Поляки бугая, ялівку, дві безроги, дріб, а надто знищили чимало вівса і наші.
В селі Фірліїві зареквірували Поляки ЗО кіпців вівса і заграбили чимало курей і гусей. Місцева жандармерія постійно реквіруе для себе безроги по ціні 500 мп. ва штуку, якої ціна виносить 8000 мп.
П. Дз. з Трушевич fnoB. Добромиль), котрого заарештовано 16. червня 1919 р. і передержано по ріжних тюрмах 22 місяці, ограблено в часі його неприсутности з усього майна. На протязі одного року в нього відбулося сто ревізій; підчас того забрали в нього З бочки бензини, 1 бочку оливи, 1 бочку нафти, 50 кґ.
9
васеліни, 60 сотн. бараболь, 2 коні, 6 безрог, 200 шт. дробу, 4 шт. худоби, 82 ФІри паші, всю упряж з коней, одяг, біле, 23 кґ. шкіри, 300 кґ. жита і др.
Та не пощадив наївдник і українських інституцій.
І так староство в Богородчанах рішенням з д. 29. серпня 1919 р. ч. 4830, зверненим до управи громади Грабівді, приказало громаді здерти бляху зі стайніг власности тов. Просвіта, і не оглядаючися на протести громади, при допомозі бляхарів обдерло бляху у скіль-кости 13 м. сотнарів.
Гол. комісія розділу дерева у Львові, рішенням з д. 17. квітня 1920 р. заняла ліс в Посічи, який е власністю укр. воєнних сиріт і е інтабульований на „Захист ім. Митроп. А ІІІептицького для сиріт“ — у скількости 3780 морґів, приділюючи дерево на відбудову иоріту чортківського, бучацького, станиславівського і богород-чанеького, призначуючи ціну заплати о половину низшу від сеї, яку звичайно платилося.
Льокаль товар. „Взаїмна поміч укр. народ, учительства*1 у Львові (при вул. Осолінських ч. 12) заняло в липні 1920 р. поль. військо, а підпоручник, що займав льокаль, заявив, що одною з причин е те, що товариство е українське.
Статути укр. інституцій, як кружка „Укр. Недаґоґ. Товариства ім. Лесі Українки“ у Львові, статут домашньої служби і денних робітників „Громада“, статут Загально професіонального стоваришення укр. залізничників у Львові, внесені до гал. Намісництва, перетримала львівська дирекція поліції, не даючи дозволу на отворенне товариств.
Головним предметом грабування зробила польська військова влада україн. духовний семинар у Львові.
Д. 31. серпня заняла місцева віиськовість насильно убікації при входовій брамі і зареквірувала всі річи. Д. 12. вересня заняла вона так само другий поверх. Д.
16. вересня доручено ректорови семінара, приказок з д. 15. вересня 1920 p., евакуувати решту будинку. Д. 29. розбито двері до двох кімнат на другому поверсі і забрано багато приватних річей (річи по бл. п. о. Яремкови, о. Лучинського, о. кан. Дольницького).
Д. 14. падолиста 1920 р. розбито колодку при дверях каплиці о. Дольницького і, як сконстатували C. С. Васи-ліянки, забрано церковне біля, фєлон, служебник і др.
Д. 27. падолиста т. р. комісія команди міста візвала ректора, щоб він прийшов розпізнати річи семінара, котрі переносяться до Тернополя. Обійшовши цілий семінар, він пересвідчився, що з інвентаря осталися в семінарі тільки останки; ба і тих річей не хотіли видати.
Коли еп. Боцян віднісся особисто до ґен. Лямезана, команданта Д. 0. Ґ., в справі семінара, дізнався від нього, що будинок семінара враз з інвентарем перейшов на власність польського уряду, та що остається єдина до-рога-процесу.
Мимоходом скажемо кілька слів про польські полі-ційні орґани, нотуючи тільки кілька Фактів.
6. В. у Львові зізнав д. 9. вересня 1920 р. в У. Гор. Ком. слідуюче: Минулої неділі в селі Вороцові (Городок) командант жандармерії з Домажира окружив з озброєними селянами поль. народности і з військом церкву в часі богослуження і арештував приблизно ЗО людей при виході з церкви і відпровадив їх у невідомім напрямі.
— Те саме сталося в инших селах сего повіту, а саме: в Сухій Волі, Мшані, Мальчицях.
В літі 1920 р. відбулася перед трибуналом окр. суду в Сганиславові карна розправа о злочин публичного насильства через вимушення проти Адама Лукіяна, муляра в Станиславові, Фруляка (шевця) і Казимира Черкавського, котрі будучи аґентами команданта поліції в Станиславові, поруч. Маєвского (він тоді теж сидів у тюрмі за надужиття), допускалися шантажу. До розправи станув тільки Черкавскі і його трибунал засудив на 5 літ тяжкої вязниці.