Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
Страшний злочин польського окупаційного режіму в українській Галичині нехай порушить людську совість і правне почуття держав антанти і цілого культурного світа і ваставить їх вимірити спраседливість українському народови Галичини.
II. Часть.
Зладив
Проф. П. Карманський,
Економічне винищування краю: реквізиції, контрибуції і грабування.
Попри культурне і політичне винищування українського населення польські власти переводять систематично економічне руйнування українського народу. Сю руїнницьку акцію веде політична і військова влада, полі-ціині орґани і приватні одиниці. Одні вчинки мають леґалівацію законів і розпорядків, а другі і сеї етикети позбавлені; та одні і другі являються насильством і розбоєм, бо Польща не має права адмініструвати Сх. Галичиною.
„По всіх східно-галицьких селах — читаємо в одному урядовому докладі з краю — увихаються банди уоружених дезертерів, які впадають до поодиноких мешканців, грабують харчі, гроші, дріб, товар і коні. 0 скілько навіть в деяких місцевостях істнують станиці польської жандармерії — то дуже нечисленні і вони бояться виступати проти добре озброєних дезертерів, які вертаючи до вітчини, живуть тільки з грабунків і грабежи. — Одначе не ліпше від дезертерів поступає правильне військо: воно забирає селянам харчі, худобу, коні, дріб, вози, збіже. — Забирає часто збіже з кіп і годує ним коні. — Розуміється, те все роблять військові відділи на власну руку, нічого за забрані річи не платять, ані не видають ніяких ноквітовань. в се отже цілком звичайні грабунки. Всякі зажалення у висших військових властей не відносять найменшого успіху. Грабунки діються в цілім краю; нема села де би їх не було. Коаліційна Комісія могла би в кождім селі ствердити много таких Фактів. І се все діється в краю знищенім, де мешканці цілих околиць живуть в землянках і стрілецьких ровах, тому, що їх господарства спалені чи в инший спосіб знищені в часі світової війни“.
Грабування українського населення відбуваються звичайно під покришкою законів, які видає польський уряд, не оглядаючися на се, що він не має до сего ніякої правної основи.
І так розписується урядово — як сказано у ї. ч. сеї книги — позичку відродження і на основі розпорядку зневолюють власти українське населення до суб-скрибовання сеї позички. Так стягається примусово а залізничників )кр. народности гроші при виплаті місячних платень; те саме діється і з другими урядовцями. При надаванню товарів до пересилки залізницею, ін-тересовані мусять субскрибувати позичку. Скарбові власти тероризують українські інституції домаганнями субскрибовання позички під загрозою репресій. („Нар. Торговля“ в Мостисках візвана зложити 5000 мн.; таке візвання дістала ГН. Торговля“ у Збаражі і всякі у-країнські торговельні Фірми; а врешті укр. громадські уряди — під загрозою відібрання приділу апровізацій-них середників.)
На основі закону з. д. 9. липня 1920 р. про до-ставу контінґентів збіжа (жита, пшениці, ячменю і вівса) кождий селянин був обовязаний до 15. вересня 1920 р. доставити 1/4 частину контінґенту, 1. січня 1921 р. другу четвертину, до 1. квітня 1921 р. решту.
Сей закон зрозуміли виконуючі орґани так, що зневолювали громади доставляти зразу-ж цілий кон-тінґент і у скількости далеко вищій, ніж громади законом були зобовязані. Рівночасно до стягнення контінґентів вжито насильних способів.
Законом з д. 16. липня 1920 р. розписано внутрішню примусову позичку у висоті 15 міліярдів мар. поль
Законом з тої-ж дати ч. 82. заведено новий доходовий податок у нроґресії від пів до двайцятьпнть процентів всего приходу.
Законом з д. 28. жовтня 1920 р. ч. 105 установлено обовязок внутрішньої примусової позички у висоті 20% всего движимого й недвижимого майна.
Таких законів і розпорядків можна навести ще багато, та вже самі дати їх ухвалювання вказують, якими вони були частими, отже і обильними.
А що сі закони і розпорядки не полишалися на папері доказує візвання презеса виділу львівської повітової ради Кшечуновіча з д. Львів, 8. жовтня 1920 р. ч. 1802 20 до всіх громадських урядів „під суворою особистою відповідальністю начальників громад“, щоб вони подали до 3 днів, чи визначені одноразовою даниною на потреби армії предмети зібрані в натурі чи у грошах, та щоб збірку негайно переслали до маґазину еквіп. у Львові.
Маючи таку повінь законів і розпорядків до розпо-рядимости, польські виконуючі орґани і військо та жандармерія мали аж надто нагоди погуляти по українських селах, сіючи по них руїну й нужду.