Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
„Артикул 9. Не можна буде переводити в Східній Галичині ніякої систематичної кольонізації при помочи кольоністів звні.“
„Артикул 12. Сойм Східної Галичини буде видавати закони в отсих справах: . . . 10/Земе.льні питання.“
„Артикул 13.....Коли законодатна ухвала в
земельній справі, після діткнення її „вето-м“ Губернатора, буде протягом одного року рішена на ново соймом більшістю двох третин, тоді справа буде безпосередно предложена польським правительством Союзови Народів. Рада Союза Народів рішить білі пьстю голосів про акцію, яка повинна бути переведена, та про зарядження, які повинні бути видані, відповідно до того, що признав за користне і вказане в даних обставинах.'*
З сих постанов ясно виходить: 1. що по волі Найвисшої Ради земельне питання в Східній Галичині мав належати до компетенції східно-галицького сойму; 2. що на випадок конфлікту між східно-галицьким соймом і польським правительством (яке репрезентуе східно-галицький Губернатор) має рішати Союз Народів; 3. що кольонізація Східної Галичини кольоністами зпоза границь краю має бути абсолютно заборонена.
Тимчасом Польща поступає як-раз противно: польський сойм видає закони, а польське правительство розпорядки, які мають за ціль як найшвидше рішити зе-
мельне питання в Східній Галичині через скольонізування краю польським селянином з поза границь краю.
Знаючи волю Найвисшої Ради що-до земельного питання в Східній Галичині, Польща хоче використати свою провізоричну окупацію сього краю на те, щоб до часу, заки Найвисша Рада видасть дефінітивне рішення, ско-льонізувати край польським елементом і так поставити Найвисшу Раду перед довершений Факт.
Супроти сього не тільки цілий культурний світ повинен звернути своє обурення проти кольонізаційної політики Польщі в Східній Галичині, але також Найвисша Рада Мирової Конференції має обовязок своїми зарядженнями покласти кінець сьому винищуванню українського народу на його землі.
І. На основі всего висше сказаного правительство Західно — Української Народньої Республики домагається від Найвисшої Ради Мирової Конференції видання й переведення отспх заряджень:
1. Заборонити польському правительству приміню-вати польські земельні закони і розпорядки в Східній Галичині.
2. Наказати польському правительству уневажни-ти всі контракти купна-продажі землі в Східній Галичині, заключені особами, які перед 1. падолиста 1918 року, не мали права приналежности в одній з громад Східної Галичини. Уневажнення має обняти всі контракти, заключені під польською окупаційною владою.
3. Привернути в Східній Галичині свобід 'ий оборот землею на основі попереднього правно-го стану.
4. Заборонити кольонізаційну парцеляцію Східної Галичини при помочи польських кольоністів зпоза границь краю.
5. Відложити рішення земельного питання в Східній Галичині до часу, коли буде дєфінітивно вирішене державне становище Східної Галичини.
II. Правительство Західно - Української Народної Республики заявляє, що український нарід Східної Галичини ніколи не признав — як взагалі так і з о-крема в земельнім питанню — Фактів довершених польською окупаційною властю і швидше чи иізніише ставши правним господарем своєї землі, унечржнить їх, як версайський договір уневажнив Факти довершені німецьким правлінням в Альзації й Льотаринґії.
Польсьні проби фалшування волі населення.
Не вважаючи на сю страшну неволю, в якій знаходиться український нарід Східної Галичини під польською окупацією, він не паде духом і твердо стоїть при своїй домаганню державної незалежности і само-стійности своєї землі.
Польське правительство добре знає, що ані один Українець Східної Галичини не заявиться за приналежністю свого краю до Польщі.
А побіч голосу живих ще голоснійше говорять ті, що полягли на полі слави, обороняючи свій рідний край перед польським наїздом, і ті, що погинули замучеві в польськім полоні, польських тюрмах, польських таборах інтернованих, або оставлені польськими властями на поталу голоду і пошестий. їх смерть голоснійше ніж голоси живих протестує і протестуватиме проти загарбання їх рідної землі Польщею, кличучи о справедливість для дїтий і внуків, для яких добра вони поклали свої голови, понесли муки і смерть.
Знаючи се, польське правительство старається рі-жними способами Фалшувати волю населення Східної Галичини, щоб на тій основі одержати згоду пай-висшої Ради на влучення Східної Галичини до Польщі.