Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)
- Автор:
- Год: 1921
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)». Краткое содержание книги:
Одним з таких способів є висилання східно-галицької делеґації, зложеної з кількох Поляків і одного спольщеного Жида, при всіх нагодах, коли справа Східної Галичини має прийти під наради Найвисшої Ради.
Здається, що не треба поясняти, що ся делеґація репрезентуе тільки польську меншість, проти якої одначе стоїть українська більшість, а також жидівське населення.
Що-до Жидів, то почавши від страшного кількаденного погрому у Львові після заняття міста польським військом 22. падолиста 1918 року, вони знаходяться весь час під терором польських властий, які мають за ціль таким способом примусити /Ьидів заявитися за прилученням Східної Галичини до Польщі.
І справді в останніх часах польські часописи доносять про жидівські збори по містах Східної Галичини, де западають ухвали в дусі польських бажань. Не треба додавати, що сі ухвали не в висловом дійсних бажань жидівського населення, тільки плодом польського терору.
Терором хотіла би Польща також український нарід примусити помиритися з польською неволею. Українським депутаціям, які протестували проти польського режіму, польські власти кілька разів давали пізнати, що вони готові той режім злагіднити, коли-б український нарід признав польську державність в Східній Галичині. Одначе навіть найстрашнійший терор не заставить Українців засудити себе самих на вічну польську неволю.
Знаючи се, польські власти стараються Фалшу-вати волю українського населення.
Супротивляючися всіми силами проектови плебісциту в Східній Галичині, польське правительство рівночасно засипає Мирову Конференцію тисячами заяв, з яких виходить, ні би то населення Східної Галичини бажає собі вічної приналежности під Польщу. Сі ваяви Фабрикуються таким способом: Польські начальники всіх східно-галицьких повітів розсилають до начальників громад (переважно ними самими призначених) накави, щоб вони прислали в імени громади ваяву, заосмотрену громадською печаткою, в якій була би висловлена: 1. чо-лобитня для начальника польської держави, 2. вірність для польської республики, 3. домагання приналежности до Польщі. Виконання сих приказів пильн)є польська жандамерія. Начальників громад, які опираються виконати наказ, усувабться або інтернується. Коли такої заяви ніяк не можна на громаді вимусити, тоді наказують начальникам громади принести печатку і прибити на чистім блянкеті. На нім польські власти виписують опісля СФІнґовані ухвали громадських рад за прилученням Східної Галичини до Польщі, а польські дипльома-ти предкладають сі сФалшовані ухвали як вислів волі українського населення.
Найновійшим способом сФалшування волі українського народу має бути переведення загального спису населення, при чім кожда особа мала би подати свою „державну приналежність“.
Самі польські державні мужі, від консерватиста Бобжинськсго, австрійського намісника Галичини до со-ціяліста Морачевського, першого преміера польської республики, признали, що списи населення, переводжені польськими властями в Східній Галичині за австрійських часів, були СФалшовані в польську користь.
На скільки більше польські власти в Східній Галичині будуть Фалшувати спис населення тепер, коли з одного боку і* самоволя переходить всякі границі, а з другого ходить їм о таку важну справу, як влучення Східної Галичини до Польщі!
Український нарід Східної Галичини вже висловив свою волю і ствердив її кровю і смертю своїх найкращих синів. Сю свою тверду, незломну ВОЛЮ ГОТОВ він заявити усе на ново, одначе тільки тоді, коли матиме змогу зробити се як вільний нарід, а не в польських кайданах!
Закінчення.
Наше представлення винищування українського народу в Галичині польською окупаційною владою, се тільки дуже блідий образ тої страшної дійсности, в якій уже третій рік мучиться і загибає українська Галичина.
Пера Данта треба би, шоб описати те страшне пекло, яке зготовив українському народови його історичний ворог — Польща.
Одначе не сама тільки Польща причиною того пекла. Коли б Найвчсша Рада не була уповажнила Польщу заняти українську Галичину, а стала в обороні права самовизначення сього українського краю перед польським наїздом, український нарід не стогнав би тепер під ярмом польської окупаційної влади.
В рішенню Ради Союза Народів хочемо бачити змагання держав антанти до направлення того страшного зла, яке вони вчинили українському народови Галичини, віддаючи його під окупацію Польщі.
Тепер черга за Найвисшою Радою усунути польську окупацію з Галичини і вернути сьому споконвічному українському краеви свободу і незалежність — через утворення незалежної держави, як сього домагається правительство Західно - Української Народної Реиублики.