Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
Потім уявив собі рахунок, який він представить і став почуватись набагато краще. Побіг до кухні переказати замовлення.
- А що таке баклажани? - здивувався Якуб.
- А це така зелена цвітна капуста, - пояснив Семен. -Пам'ятаю, я таке їв одного разу в офіцерському клубі ще перед Першою світовою.
- Ви робіть котлети, а я займуся баклажанами, - запропонував Томаш.
Його пропозицію прийняли одноголосно і з вдячністю.
- А як ти то приготуєш? - зацікавився Якуб. - В нашому районі такого не знайдеш. Я б таке дивацтво запам'ятав...
Товариш вибіг на хвильку. Повернувся з пляшкою в руках. Кинув до каструлі звичайну цвітну капусту і залив рідиною з пляшки.
- Морилка! - пояснив з гордістю.
- То ти як, хочеш то помалювати? - здивувався Семен.
- Якщо додам до води барвника, цвітна капуста під час варіння змінить колір. Якщо хочете, можу навіть червоне зробити.
Але саме в цей час червоного не потребували.
- А якщо потравляться? - задумався Юзьва.
- Так в нас же лікар на борту! - і Томаш похлопав його по плечі.
- А я, справді, в армії був помічником фельдшера, - посміхнувся старий.
- Після отруєння людину здається закопують в землю, -Семен старався пригадати хоча б щось з галузі медицини.
- В землю закопують тих, кого вдарило електричним током, - заперечив Якуб. - Земля витягує електрику. Зі всього. Навіть громовідводи втикають в землю, бо вона і блискавку може проковтнути, - висловив свою думку. - А на отруєння роблять компреси ще з теплих кінських какашок.
- Кінські відходи допомагають, насамперед, від зубного болю! - запротестував Томаш, якого свого часу лікував таким чином його дід. - При отруєнні варто робити клізму з молока.
- Але в нас немає молока.
- А можна з молока в порошку? - запропонував.
- В сухому вигляді?
- Стоп-стоп! Так вони ще навіть не потруїлися, то чого випереджати події?!
- То не так. Краще пляшка в руках, ніж журавель в небі...
- А перескакувати ями, приготовлені для сусідів... - висловився Йосип. -1 взагалі, що таке саке?
- Китайська горілка з рису, - пояснив Семен. - Ми таку пили в Манджурії в 1904 році...
- Але ж хіба вона не японська?.. - здивувався Якуб. - Війна була з Японією... З рису кажеш?
- Угу. Бритоголовий згадував, що ще ніколи такого не пив, отже, я думаю, можемо поекспериментувати в межах розумного.
- Але повинно мати відповідний смак і запах. І здається, має бути олійна, - додав Томаш.
-Ти впевнений?
- Я читав в якійсь книжці, але стверджувати не буду. А коли ви пили в Манджурії, то... то було чути олією?
- Не пам'ятаю, - признався Семен. - Це ж було майже сто років тому!..
Якуб примружив очі. Ввійшов у транс. За якусь хвилю вже знав, що робити. Дідки-кухарі налили до каструлі самогону, додали рисового клею і машинної олії, збили все міксером, поки не утворилася гомогенна сеча. На смак було противне.
- Може, це і на краще, - зауважив старий козак. - Як мінімум не будуть просити добавки. А що там з котлетами?
- Точно, - Якуб вдарив долонею по чолі. - М'ясо!
Вендрович поліз по драбині до підвалу під кухнею. Там,
зав'язані в мішку, скавуліли декілька принесених з села собак, які свого часу перейшли йому дорогу.
- Ну, песики, хто тут з вас найбільше за смаком нагадує свининку, а? - запитав, витягуючи з халяви чобота німецький багнет...
Нарешті вечеря була готова. Томаш заніс її до кімнати гостей і поставив на столі.
- Смачного!
- Та це ж броколі, а не баклажани, дурний старий! - дівчи-на-Барбі показала пальцем з довгим гламурним рожевим нігтиком на соковиту цвітну капусту.
Брови Томаша піднялись у запитально-здивованій формі. Старий вирішив, що німа сцена, як у «Ревізорі», буде найбільш доречною.
- Ти шо, бля, не догнал?! Баклажани, то такіє как огурци, бля, только фіолетові - пояснив на своїй «мові» бритоголовий. - Курва! Та за таке я вас бейсбольною битою по голові...
- То мені забрати, чи, може, спробуєте і Вам засмакує?
- Нє, ну цей дибіл єщьо спрашивает! Забери це з моїх очей, ідіоте!
...Персонал, вимучений цілоденною важкою роботою, пішов заслужено відпочивати. Не пройшло і декілька годин, як наступило пробудження. Робота чекала. Якуб і Юзеф з'явилися в канцелярії, протираючи заспані очі. Семен весь сіяв.
- Привиди! - голосно і святково промовив козак.
- Знову?! - здивувався екзорцист. - Зара я їх вижену... Або, може, хай привиди займуться гістьми...
- Ні! Це ми будемо привидами, всіх лякатимемо, - пояснив козак. - Добрий план, як гадаєте?
- А навіщо? - здивувався Вендрович. - А чи не краще справжніх викликати? Якщо вони вже заплатили, то мають право на повний сервіс.