Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
- Стояти! Ані руш! Ви оточені! - викрикнув Йосип так, між іншим, хоча потреби в цьому не було. Німці й без того зрозуміли, що це розбійний напад.
- Скільки? - ледь витиснув із себе один із найменш переляканих німців.
-Все!
- Як це ВСЕ?!
- А тому що ми бідні пенсіонери, - пояснив Якуб дуже ламаною німецькою. - Нам все згодиться.
Після довгих торгів старигани-розбійники таки дозволили німцям залишити нижню білизну, правда, без резинки...
За якихось півгодини після цих подій з іноземними гістьми біля автобусної зупинки стояв Мерседес з німецькими номерами і намальваними збоку шашечками з надписом «Таксі». За кермом сидів Томаш, позаяк лише він мав водійські права і, як годиться таксисту, читав газету. Довго читати не довелося, незабаром з'явилася перша жертва. Це був чоловік спортивної статури в чорному костюмі і з папкою в руках.
- Чи є у вас десь тут новий готель? - запитав.
- Ану, є тут щось таке. Нещодавно відкрили, - посміхнувся Томаш.
- Тоді попрошу мене туди відвезти, - попросив клієнт, сідаючи на заднє сидіння.
До палацу від зупинки було недалеко, якихось триста метрів. Хоча Томаш для важливості справи зробив декілька лівих кругів.
- Скільки з мене? - запитав клієнт, витягуючи гаманець.
Фантазія Томаша, яку підсилили нещодавні події, працювала винятково швидко.
- П'ятсот злотих, - як відрубав.
Чоловік в чорному костюмі окинув його професійним оком.
- Мені, як представнику податкової служби, помітні певні недопрацювання, - сказав той, розтягуючи, немов смакуючи слова. - Ось, наприклад, в машині бракує таксометра, а крім того, у Вас повинен бути свій касовий апарат, щоб видати мені чек. І наостанок, я б з радістю подивився на Вашу ліцензію.
Томаш розгублено добру хвильку шукав способів вирішення цієї ситуації.
- А в мене немає такої потреби, - врешті гордо відповів. -В мене є своя «криша» з тіньового ринку!
- В такому разі, я повідомляю Вас, що я звільнений від оплати за проїзд за таких умов, - чиновник все ще тримав марку.
- Ваша воля. Рахую до трьох, - муркнув таксист. - Але відразу попереджаю, що таксі-мафія таких клієнтів живими не відпускає...
У відкритому бардачку загрозливо блиснуло дуло револьвера. Поряд лежала граната. Пасажир зблід і одразу заплатив прошену суму. Таксі від'їхало. Директор готелю Семен вже стояв перед будинком, чекаючи на гостя.
- Бачу, що і Вас обскубала місцева мафія, - зауважив, підіг-руючи сум в очах.
Чиновник вже отямився.
- Хай лише трапиться мені ще раз на очі.
- Та чого Ви так. Та не шукайте собі проблем, бо можуть знайти Вас і заб'ють, як і всіх інших тут, в околиці, - і старий козак показав жестом руки на поле, густо засаджене просто збитими з двох дощок хрестами.
- А що це там?
- Інколи викидають трупи просто на дорогу або і в лісі. Тож нашим християнським обов'язком залишається закопати тих, кого не вдалося ідентифікувати.
- А чому не вдається розпізнати?
Мафія досить часто відрізає голови. Потім варять їх аж поки м'ясо не повідпадає, і голі черепи продають студентам медицини або сатаністам. А часом так замучать людину тортурами, що живого місця не можна знайти для впізнання.
Семен брехав немилосердно. Хрести на полі -чебули залишки риштування, яке минулого року використовував хтось для вирощування квасолі. Відносна віддаль і відсутність натягнутого дроту не давали роздивитися, що там насправді було на тому «цвинтарі».
- Навіть так...
- Може, Вам кімнатку з видом на гори?
Тут також легко перебільшив. Порослі лісом пагорби ніяк не походили на гори.
- Ні, дякую. Я тут не збираюсь ночувати.
- То, може, хоть щось поїсте?