А листя падають...
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «А листя падають...». Краткое содержание книги:
ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮ
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Перейти на страницу:
На їх поглянеш - жить охота!
Який же треба ще прогрес?
Як біля вас жіноча врода -
Найбільше чудо із чудес.
18.8.1982 р.
КОЛИ Я З ТОБОЮ
Ти, як вино в бакалі граєш:
Чим більше п'єш - тим більш кохаєш.
І я захоплююсь тобою
Так, як скрипаль на скрипці грою,
І більшого не треба раю,
Як я на скрипочці цій граю,
14.5.2004 р.
ЗАБУДЬ ПРО ВСЕ
О, люди нашої планети,
Досить вже хникать і стогнать!
А вийдіть в поле, як поети,
Щоб божим ранком день почать.
Махніть ви жайворам привітом
У небо, де хмарки біжать,
За що вони вас ціле літо
Будуть піснями розважать.
Постій, помилуйсь божим світом,
Творцю за щедрість поклонись
І, як нема у тебе жінки,
То ти на Бога не гнівись.
Постій, прислухайся, поніжся
Дібровами, що гомонять.
Бо жінка гарна до заміжжя,
Коли її ще всі хотять.
Постій, помилуйся гаями,
Й на тих, хто любить - не гнівись.
І, навіть, як не віриш в Бога,
Йому одначе поклонись.
І відірвись від дум насушних,
Забудь про все ти - хоч на мить,
І ти відчуєш як до тебе
Із поля казка прибіжить.
19.2.1983 р.
ЯКБИ НЕ КОХАННЯ
Що не кажіть ви а кохання -
Одне з найбільших в світі див,
Бо в ньому всі людські бажання
Які Бог в душу нам вселив.
З нього бере початок вірність,
У ньому радість, і біда.
І, як не дивно, в ньому - вічність,
І філософія життя.
Навколо крутиться планета,
Навколо зорі і світи,
І, щоб нам Бог не дав кохання,
Нам би й поетів не знайти.
24.6.1982 р.
ТАМ, ДЕ ЖАЙВОРИ
Ніби пух лебединий
Над рікою туман,
Скільки років я мріяв
Обійняти твій стан.
Обійнять, притулитись
До твоїх груденьок
І поніжитись ними
Хай би, навіть, деньок.
І, де жайвори в небі
Сиплють ноти пісень,
Як хотів би тобою
Починати свій день.
12.7.1980 р.
БІЛЯ СТАВУ
Якби ти знала, як до болю
Я поле, небо, ліс люблю,
І ту замрієну тополю,
Що стріла першою в гаю.
І ту палаючу калину,
Яка кричала під вікном,
Яка до себе нас гукала,
Щоб ми зігрілись... перед сном.
с. Містечко 2.5.1961 р.
МАГНІТ
Буває, що пройде дівчина,
І, навіть не гляне на вас,
А ваша душа калатає
Так, ніби проснувся в ній джаз.
Як тут же і серце заб'ється,
Немов ти хильнув первака,
Як тут же під блузку уявно
У вас потягнеться рука.
Ну звідки, скажіть, отой поклик,
І звідки той вічний магніт?
Що варто тобі лише глянуть,
І - іншим становиться світ.
17.6.1997 р.
КОЛИ НАЛИВАЄТЬСЯ ЖИТЄ
Навколо ліс шепочеться
З зірками про любов,
Ти та, що як подивишся -
Дубіє в мене кров.
Як жито наливається,
Співають солов'ї,
О, як же, люба, хочеться
Скупнутися в тобі.
22.5.1961 р.
БОЖИЙ ЗАПОВІТ
Я вже не йду, я вже повзу,
Мені ж здається, що біжу.
І хоч я знаю, час прийшов,
Та не жалію я підков.
І я нікого не виную
У тім що дурень, що будую.
І хоч із кожним днем все тяжче,
Та праця від неробства краще,
Праця наводить на думки
Що ми ще й досі парубки.
А як же хочеться все встигнуть
Поки ще ноги не остигли,
Бо ще не все те людям дав,
Що Бог мені заповідав.
5.2.1990 р.
ПРО ВІРНІСТЬ
Вірність не лише є тілесна,
На жаль є вірність ще й словесна,
Бо шкірить зуби всім - теж зрада,
Тоді, чому така ти рада?
То ж грай та не перегравай,
Бо попадеш без зубів в рай.
22.5.2004 р.
КВІТКОВЕ ПОЛЕ
Сміються хлопці із Миколи
Що ходить він по квіти в поле.
Де в полі квітам тим набраться -
Як бракон'єрів стільки, братці?
А хочеш квітів ти нарвати? -
То їдь хутчіше на Хрещатик.
Там знайдеш ти яких захочеш:
І карооких й синьооких,
В спідничках довгих і коротких,
І ледве не в одних колготках,
Там зможеш стільки їх нарвати,
Аби хватило в тебе... хати.
9.4.1978 р.
ЧОРНИЙ КІТ
Коли тебе я цілував
Перейти на страницу: