А листя падають...

За що себе давно не поважаю, За те що я чиню, немов розбій. Ну як це так, в чуже забравшись жито, Їй говорить, що я тебе люблю? Це ж треба буть природженим бандитом! А я дружину хочу мать - свою!.. 30.1.1983 р. ІНКОГНІТО Хоч в мені ти плоть від плоті - Та тебе я відпущу, Хоч без тебе, як без неба, Як без вітру і дощу. Кожну ніченьку ти снися, Кожен день на язиці, Ледь піднімусь й ще не вмиюсь, І пішло все про... млинці. Ну чому любов жорстока, Скільки зваб в ній і біди? - Варто лише закохатись, Щоб її ловить сліди. А тому, прости кохана, Хай хоч як тебе люблю! Тільки з вкраденим коханням, Знаю, що не проживу. 31.1.1983 р. ДВІ КРИНИЧКИ Він пригрівсь біля твоєї довірливості, Пив за здравіє, бариню грав, І завжди присягався у вірності В тій - якої ніколи не мав. А тому, скільки я пам'ятаю, Ти була, ніби в тіні ночей, Щоб ніхто не помітив що в тебе - Дві криниченьки замість очей. 16.2.1983 р. БЛИСКАВКА Блиснули очі, мов блискавка з ночі, Жаром вогню обпалило лице, Грім відгримів і сховавсь в лісі вечір, А погляд як пік - так і досі пече. Важко пройти як тобі вісімнадцять Ніжне дівоче лице Те, що тебе, ніби блискавка грушу В полі вогнем обпече. 6.3.1986 р. ОДА присв'ячена колективу художньої самодіяльності з Красницького воєводства з Польської республіки ФРАНЦІШЕКУ Цілий вечір чарував ти Посмішками, друже, І за це тобі, Францішек Дякую я дуже. Скільки років наші люди Не бачили миру, А сьогодні, як братів вас Зустріча Немирів. Краков'як, мазурку-польку Ми також любуєм, За які від всього серця Барзо вам дзінькуєм. Ну а наші українські І 'Червону руту' Я б хотів і ще з вуст ваших В Києві почути. Дуже вдячний вам за танці, За пісні спонтанні - Файній панночці Барбарі Й незрівнянній Анні. Хай вже вибачить дружина, Ніби й не старався, Та, проте, по 'самі вуха' В вас я закохався. 25.11.1978 р. АНТИЛОПА ГНУ В савані Сонечко палає І пестить антилопу гну, Мабуть тому я й біг до тебе, Бо знав я що не дожену. 5.4.2004 р БУКЕТ НА АСВАЛЬТІ Там, де з тобою ми бродили По золотистому піску - Сьогодні заасвальтували Згадки про молодість мою. І нова площа світлом грає, А я, немов юнак стою, Бо знову стрів у тому краї Я другу молодість свою. Проходить дівчинка білява В якої коси розплелись, Така ж вродлива і лукава Як та, що в юності колись. Гукаю: -Стій! Куди ж ти ,Ганю, Невже своїх не впізнаєш? Вона ж мені: -Я вас не знаю, Даремно, дядя, пристаєш. -А де ж твоя, скажи, матуся?- Звернувсь до неї тут же я, -Я не Гануся, я - Настуся, А Ганя - матінка моя. І знову в пам'яті косички Повизирали, ніби цвіт, А на доріжці, де вербички - Стояв букет юначих літ. 31.1.1986 р. ЩОБ ХОТІЛОСЯ ЖИТЬ Напий моє серце коханням І душу таким почуттям, Щоб міг без докорів вагання Завжди милуватись життям. Зігрій моє серце любов'ю, Навіщо нам душі томить? Якщо ми родились з тобою Для того - щоб вічно любить. 26.11.1968 р. НАЙБІЛЬШЕ ЧУДО Колись і я був кучерявий І там, де нині толока, Буяв оазис конопляний - Приманка для молодняка. Лице, яке рум'янцем грало, Немов скотилося з гори, Вже потемніло і прив'яло, Мов поорали трактори. Живіт став, як карикатура, Немов туди запхали м'яч, Що не поможе й фізкультура, Хоч ти кричи, хоч гірко плач. Ніхто до тебе не підійде, Хоч ти на Місяць вовком вий. О, боже, любий, боже милий! Чому нещасний я такий? Та я однако не здаюся, І як стояв - стою в строю, Бо я жінок - хвалити Бога Ще більше, як любив - люблю. Бо всі вони - то божі квіти, Ну як їх можна не любить? - Коли вони дарують літо, Навіть, коли мороз тріщить.