Таємниче полум'я цариці Лоани

Це крокують вулицею юні «балілли», горді і сміливі, вони у теплих променях ранньої весни йдуть, вірні дисципліні і готові коритися наказам своїх командирів. Відклавши ручки вбік, саме ці двадцятирічні хлопці візьмуть до рук гвинтівки і підуть захищати свою Італію від облудних ворогів. Вони п’ять днів на тиждень сидять за шкільними партами, схилившись над підручниками, але щосуботи юні «балілли» виходять на вулиці і марширують. Прийде година, і вони стануть вірними і непохитними поборниками Італії та її культури.

І хто б сказав, дивлячись на те, як крокують у «Марші молоді» ці хлопчаки, чиїх щік ще не торкнувся юнацький пух, що багато хто з них, незважаючи на те, що вони ще «авангардисти», вже скропили своєю кров’ю полум’яний пісок Мармаріки? Хто скаже зараз, дивлячись на цих усміхнених, жартівливих юнаків, що мине зовсім мало часу, і вони помиратимуть на полі бою з ім’ям Італії на вустах?

Я завжди жагуче бажав стати солдатом. Коли я виросту, обов’язково піду до війська. А наразі, слухаючи по радіо про численні хоробрі, геройські вчинки наших солдат, їхню самопожертву, моє серце переповнюється цим бажанням, і ніщо в світі не зможе його звідти вирвати.

Так! Я буду солдатом. Я буду битись за свою країну, і якщо на те буде її воля — покладу за неї життя. Я помру за нове, героїчне і благословенне суспільство, яке за Господньою волею збудує світ новий та принесе йому достаток і процвітання.

Так! Життєрадісні й веселі «баліллійці» левами накинуться на ворогів, якщо ті наважаться сплюндрувати наше священне суспільство. Ми битимемось несамовито, немов звірі, упавши, знову піднімемось і знову кинемося у бій. Ми знову прославимо Італію на віки, невмирущу Італію.

З нетлінною пам’яттю про звитяги минувшини, про перемоги теперішні і прийдешні сьогоднішні хлопчики — майбутні солдати — разом з рідною Італією вийдуть на шлях слави й окрилених звитяг!