Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Аналітична історія України
Аналітична історія України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Аналітична історія України

Электронная книга - «Аналітична історія України». Краткое содержание книги:

У книзі освітлено період історії України від її перших відомих нам початків, і далі до 1991 року.
Книга Олександра Боргарда відзначається культурною гостротою суджень і науковим підходом до аналізованих історичниї подій. Чітка логіка викладу і аналізу матеріалу – основа цієї ґрунтовної розвідки, яка у певному сенсі є безпрецедентним явищем у огромі сучасної історіографічної літератури. Небайдужість і глибокий патріотизм – це ті дві риси, які безпомильно маркують творчість дослідника і привертають увагу до його книг людей часом діаметрально протилежних політичних та естетичних поглядів. «Аналітична історія» має стати настільною книгою кожного свідомого і небайдужого інтелігента в сучасній Україні.
Зазначимо, що центр ваги цієї історико–публіцистичної праці лежить не стільки в тому аби відтворити минуле, а головне, щоб його проаналізувати. Щоби принаймі не наступати на ті ж самі граблі. Щодо цього, процитуємо радше самого автора:
«Нас тут цікавлять саме історичні події, як наслідок певних причин. Будуть цікавити рушійні сили подій, та те, що могло би бути якби змінилися певні причини. Тобто нас цікавитимуть не так самі історичні події як такі, а радше те, звідки вони виникають, та до чого та в який спосіб призводять. Оце ми й будемо вважати якоюсь мірою, не більше – аналітичною історією».
Відповідно стиль викладу обраний не стільки академічний, скільки публіцистичний, що має максимально поширити коло можливих читачів. Це, деякою мірою, не можна вважати новацією бо є продовженням досвіду П. Штепи, М. Мироненка, Є. Гуцала та багатьох інших.
1 ... 455 456 457 458 459 460 461 462 463 ... 548
Перейти на страницу:

Але, навіщо ж вони були потрібні, оті так запізнілі процеси? — насамперед, на те, аби підтримувати оту їх “дружбу народов”, а простіше кажучи — антагонізм поміж ними. Бо, саме вона — “дружба народов”, і почала давати тріщину перед кінцем “імперіі Зла”. Зростала знову, після Сталіна, кількість політв’язнів по російських концтаборах, але тепер там усі були разом: українці, жиди, естонці… Створена тим же “старшім братом” легенда про “українскій антісємітізм” та українську вишиванку — “антісємітку”, — все більше не спрацьовувала. Та, й саме життя підганяло, починали виникати жидівсько–українські товариства у вільному світі: як же таке терпіти?

Потрібне було, як повітря, щось незвичайне, нещоденне, — сенсація світового масштабу. і — це не просто слова, бо…

Про такий можливий союз, а радше (оскільки його ще немає) про його загрозу, — спритяться заздалегідь сповістити світ совєцькі «політологі». Пригадується така собі, не худенька (190 с.) книжечка товаріща Л. В. Гамольского — “Тризуб і “зірка” Давида”, Дніпропетровськ, 1975. Чому “зірка” взята у лапки — відомо лише автору. Чи то, бува, тільки ота їх п’ятикутня — пентаграмма диявола, — є справжньою зіркою, а всі інші то так — “зірки”? Автор рясно цитує “вождєй”, Л.І. Брєжнєва та В. Щербіцкого, та… Втім, краще наведемо просто аннотацію книжки:

Сіонізм та український буржуазний націоналізм мають багато спільних рис не лише в ідейно–теоретичних побудовах, а й у практичній антинародній діяльності. В останні роки «лицарі» тризуба і “зірки” Давида разом з усіма реакційними силами активізують антирадянські диверсії, намагаючись перешкодити процесу оздоровлення міжнародного політичного клімату і водночас експортувати отруйні ідеї націоналізму в нашу країну. З цією метою налагоджуються і зміцнюються контакти між ватажками решток української буржуазно–націоналістичної еміграції і сіоністськими верховодами.

У цій книзі викривається реакційна суть обох загонів антикомунізму, ганебний альянс між ними.

Вони обидва, що сіонізм, що націоналізм, ви розумієте, — ледь животіють, але — тим вони небезпечніші, чи не так? — пригадайте, чому нас учив “Вєлікій Сталін”. Бо,

Аналіз сучасного становища українського буржуазного націоналізму та сіонізму доводить, що ці реакційні течії знаходяться у стані глибокої кризи. Вона проявляється у теоретичній безплідності і антинауковості їхніх соціально–політичних концепцій. Уже давно в структурі цих антикомуністичних, антирадянських систем домінують антигуманістичні конструкції расизму і фашизму. Сьогодні, як можливо, ще ніколи раніше, сіоністи і українські буржуазні націоналісти активізують свою підступну діяльність, прагнучи до будь–яких злочинів проти сил миру і прогресу. А тому треба ще активніше викривати реакційну суть націоналістичних доктрин, вести наступальну боротьбу проти ворогів пролетарської єдності трудящих.

(с. 5–6)

От тепер ми знаємо, нарешті, з якої причини треба вести цю непримиренну (як завжди) боротьбу.

Після антисемітської резолюції ООН, що прирівнювала ідеологію сіонізму, ні більше, ні менше, як до фашизму, — потрібне щось ще сенсаційніше, щось антиукраїнське. Як от процес М. Бейліса — тільки навпаки. Так би мовити — у зворотньому напрямі.

Поготів, існувала, чи то правда, чи то легенда (створена у тому ж КГБ), про такого собі наглядача в крематоріях, чи то Аушвіца, чи то Тремблінки, якого й прозвали ніби “Іваном Грозним”. Кровожерного — ясна річ — українця, що нелюдськи знущався над жидами, яких відправляв до крематоріїв. А на легенду схоже це з двох причин. По–перше, хто би там про оті знущання сповістив світ, як їх жертви потрапили до крематорію? — а, по–друге, дуже зграбно така легенда укладається до другої, — російської легенди про “українскій антісємітізм”; хіба не так?

Вони, зграя дрібних кримінальників, захопивши владу над цілою імперією, стали вважати себе всемогутніми, та хутко вибовкали цей потяг у пророчих словах: “ми рождєни, чтоб сказку сдєлать билью”; і – «дєлалі», що б ви думали… Вони, що не мали зеленого поняття про законність і право, — обожнювали судити, обожнювали різного роду “процєсси”. Судити тих, «кто нє с намі» (а значить — “протів нас”). Пригадується фільм про революційні роки, за твором такого собі третьогатункового совєцького письменника Рекемчука. Там двоє “пролєтарскіх рєбят” незадоволені своїм знайомим, чистюлею–гімназистом. От один і каже другому: “Давай єго судіть; ти будєшь судья, а я — прокурор”. Приблизно за такою ж схемою та з подібним же знанням справи діяли їх офіційні суди. Цими “судами” повняться двадцяті–тридцяті роки: “процєсс СВУ”, “Шахтінскоє дєло”, “процєсс Камєнєва–Зіновьєва”, “процєсс Бухаріна–Рикова” тощо. Потім, уже по війні, — не менш сенсаційні “процеси” по “народних демократіях”: “процєсс Сланского”, “процєсс Костова” тощо…

1 ... 455 456 457 458 459 460 461 462 463 ... 548
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)