Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
3. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
1. Визначення поняття зобов’язання має суттєве значення. Коли у ст. 598 — 609 ЦК йдеться про припинення зобов’язання, то необхідно чітко розуміти, яке ж юридичне явище перестає існувати. Коли господарський суд вирішує питання про можливість зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, яка порушила зобов’язання (п. З ст. 83 ГПК [31]), то межі, в яких таке зменшення допускається, визначаються межами поняття зобов’язання. Випадки, коли визначення поняття зобов’язання має безпосереднє практичне значення при правозастосуванні, не обмежуються наведеними. Вони є численними.
2. Сфера, в якій застосовується термін «зобов’язання», поступово розширюється. У науці трудового права і трудовому законодавстві термін «зобов’язання» стали вживати досить давно. Проте застосування цього терміну в сфері трудового права не викликало скільки-небудь гострих проблем. У податковому законодавстві поняття зобов’язання з’явилось недавно. Його застосування стрімко набуло значного поширення і призвело до виникнення проблем у практиці правозастосування.
За таких умов виникає потреба в класифікації зобов’язань як міжгалузевого (загальноправового) поняття на види за критерієм галузі права, норми якої поширюються на відповідні зобов’язання. У сфері цивільного права доцільно було б говорити про цивільно-правові зобов’язання. У Цивільному кодексі не зазначається на цивільно- правовий характер зобов’язань тільки тому, що про інші види зобов’язань в ньому не йдеться взагалі.
У цій книзі під терміном «зобов’язання» зазвичай будуть розумітися цивільно-правові зобов’язання, якщо на інше не зазначається в тексті прямо.
3. У ст. 509 ЦК зобов’язання визначається як правовий зв’язок між двома суб’єктами (сторонами), що має односторонню спрямованість: на одну сторону зобов’язання покладається обов’язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматися від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов’язання надається право, що кореспондує обов’язку першої. Це визначення правильно розкриває сутність зобов’язання. З огляду на практичну значущість визначення поняття зобов’язання звернемо увагу на те, що ще за часів Стародавнього Риму термін «obligatio» вживався зазвичай для позначення всього права, що пов’язує кредитора з боржником, тобто права кредитора та обов’язку боржника, що кореспондує цьому праву (Муромцев С. Гражданское право Древнего Рима. — М., 1883, с. 91). Таке розуміння зобов’язання викладається в працях К.А. Флейшиць (Комментарий к ГК РСФСР. — М.: Юрид. лит., 1970, с. 235 — 236), В.А. Рахмиловича (Советское гражданское право/ Под ред. Куника Я.А. — М.: Высшая школа, 1974, с. 133), І.Б. Новицького і Л.А. Лунца (Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательствах. — М.: Госюриздат, 1950, с. 133). Особливо чітко визначав зобов’язання як таке, що має односторонню спрямованість, М.М. Агарков. Він писав, що у випадках укладення двостороннього договору «(...продаж, підряд, майновий найм та ін.) кожна із сторін є кредитором за одним зобов’язанням і боржником за іншим, причому обидва зобов’язання взаємно обумовлюють одне одного. Обидва зобов’язання в силу цієї обумовленості складають єдині складні зобов’язальні правовідносини» (Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. Т. 1. — М.: АО «ЦентрЮрИнформ», 2002, с. 266). Таке ж розуміння зобов’язання випливає із Цивільного кодексу Франції. Так, Р. Саватьє відповідно до цивільного законодавства Франції розглядає кожне із двох зобов’язань, що грунтуються на двосторонньому договорі, юридичною підставою іншого зобов’язання (Р.Саватьє. Теория обязательств. — М.: «Прогресе», 1972. — С. 220 — 221).
Інше розуміння зобов’язання (як такого, що вміщує в собі всі права і обов’язки обох його сторін), викладене в наступних роботах: 1) Мейер Д.И. Русское гражданское право. — М.: Статут, 2000, с. 441; 2) Иоффе О.С. Обязательственное право. — М.: Юрид. лит, 1975, с. 13; Комментарий к ГК РСФСР. — М.: Юрид. лит, 1975, с. 266 (Іоффе О.С.); 3) Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР. — М.: Юрид. лит, 1982, с. 177 (Єгоров Н.Д.), с. 199 (Брагінський М.Й.); 4) Гражданское право/ Под ред. Толстого Ю.К., Сергеева А.А. — М.: Бек, 1994, с. 12 — 13 (Грибанов В.П.); 5) Цивільне право. Частина друга. — К.: Вентурі, 1996, с. 3 (Боброва Д.В.); 6) Гражданское право Украины. Часть I. — X.: Основа, 1996, с. 838 (Пушкин А.А., Шишка Р.Б.); 7) Зобов’язальне право. Теорія і практика. — К.: Юрінком Інтер, 1998, с. 7 (Кузнецова Н.С.); 8) Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий). — X.: Одиссей, 1999, с. 228 (Ткачук А.Л.); 9) Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. — К.: А.С.К., 2003, с. 293. Аналогічним чином визначається господарське зобов’язання (Хозяйственное право/ Под ред. Мамутова В.К. — К.: Юринком Интер, 2002, с. 561).