Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 504. Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення
1. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.
1. Право на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації цього права. Вказівка в ст. 504 ЦК на набрання чинності цим правом з наступного дня не суперечить ст. 253 ЦК, а лише уточнює її формулювання стосовно даного випадку визначення початку строку.
2. Формулювання «право інтелектуальної власності... охороняється безстроково» слід тлумачити так, що йому суперечать положення ч. 4 ст. 15 Закону про те, що свідоцтво, яке посвідчує реєстрацію права на використання географічного зазначення, діє впродовж 10 років від дати подання заявки. Але спеціальне правило ч. 3 ст. 21 Закону, яка передбачає припинення права інтелектуальної власності на географічне зазначення у разі несплати збору за продовження дії свідоцтва на наступні 10 років, чинність зберігає. Відповідно зберігає чинність і п. 69 Переліку і розмірів зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності [310].
3. Частина 3 ст. 21 Закону встановлює наступні підстави припинення права на використання зареєстрованого географічного зазначення:
1) рішення суду про припинення права у зв’язку з втратою товаром особливих властивостей або інших характеристик, описаних у Реєстрі;
2) ліквідація юридичної особи або смерть фізичної особи, що є власником свідоцтва;
3) подання власником свідоцтва заяви до Державного департаменту інтелектуальної власності про відмову від права використання цього зазначення.
ГЛАВА 46 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ
Стаття 505. Поняття комерційної таємниці
1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
1. Наголошуючи на тому, що комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного та виробничого характеру, ч. 2 ст. 505 ЦК не виключає визнання комерційною таємницею відомостей будь-якого іншого характеру.
2. Не є комерційною таємницею відомості, які відповідно до закону не можуть мати характер комерційної таємниці. Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» [273]. Ця постанова формально не скасована, але в зв’язку з введенням в дію нового Цивільного кодексу чинність втратила, оскільки тільки законом відомості можуть бути визнані такими, що не можуть становити комерційної таємниці.
3. На цей час не існує спеціального закону, який би визначав перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. Але в окремих законах є положення, що передбачають можливість вільного доступу до певної інформації. Так, ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192] визначає відомості, які мають міститись у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, а ст. 20 того ж Закону встановлює, що відомості, які містяться в зазначеному Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб — платників податків.
Законодавство про інтелектуальну власність передбачає право будь-якої особи на ознайомлення з матеріалами заявки на видачу патента (наприклад, ч. З ст. 23 Закону «Про захист прав на винаходи та корисні моделі» [155]). Будь-яка фізична або юридична особа має право у встановленому порядку отримати витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ст. 45 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів на реєстрацію обтяжень» [155]. Відповідно до ч. 3 ст. 78 Закону «Про акціонерні товариства» [228] публічні акціонерні товариства зобов’язані мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується широке коло інформації. Така інформація також не може належати до комерційної таємниці.