Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

4. У випадках, коли закон не передбачає вільного доступу до інформації, власник комерційної таємниці на свій розсуд визначає, яка інформація, котрою він володіє, є комерційною таємницею. Але при цьому слід враховувати ознаки комерційної таємниці.

5. У ч. 1 ст. 505 ЦК вказується на такі ознаки комерційної таємниці: 1) вона в цілому чи в певній формі чи сукупності складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з таким видом інформації; 2) вона має комерційну цінність; 3) вона була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності.

6. Стосовно ознаки комерційної цінності слід враховувати, що ст. 36 ГК [42] більш широко визначає комерційну таємницю. До неї належать відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання.

7. Комерційна таємниця може мати перш за все технічний зміст. Така таємниця може виражатись в об’єктах права промислової власності, на які право не було належне оформлене, в зв’язку з чим воно не може захищатись законодавством, що стосується відповідних об’єктів інтелектуальної власності. У ч. 3 ст. 17 Закону «Про захист прав на сорти рослин» [185] прямо зазначається нате, що роботодавець, який отримав від працівника — автора сорта повідомлення про створення сррту рослин, може подати заявку на сорт з метою отримання майнових прав інтелектуальної власності, а може прийняти рішення про збереження відомостей про сорт як конфіденційної інформації. Таке ж правило встановлено ч. 2 ст. 7 Закону «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» [119]. Немає правових перешкод для збереження як комерційної таємниці відомостей про винаходи, корисні моделі тощо.