Порожня труна
- Автор: Сувестр Пьер, Аллен Марсель
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Петро Таращук
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Порожня труна». Краткое содержание книги:
Французи П’єр Сувестр (1874–1914) і Марсель Аллен (1885–1969), юристи за фахом і журналісти за покликанням, написали понад тридцять романів про створеного їхньою фантазією невловимого злочинця Фантомаса. Всі вони логічно пов'язані між собою. Сюжетні лінії переходять з одного роману в інший, як і головні герої — Фантомас, його переслідувачі поліцейський інспектор Жюв, журналіст Фандор, його наречена Елен. Деякі другорядні персонажі з одного роману, з'являючись в іншому, виходять на перший план. Події переносяться з Франції до Голландії, Англії, Німеччини, Америки, вони охоплюють увесь світ. Найпрестижніша клініка, паризька біржа, аристократичний клуб, двір королеви Голландії, вельможні родини, Французький монетний двір, паризьке й лондонське дно суспільства, дворянські замки і селянські ферми, паризьке підземелля і президентський палац — усе це арена зухвалих і жахливих злочинів Фантомаса, який прибирає подобу фінансиста, санітара, аристократа, слуги чи просто волоцюги. Авторський вимисел накладається на сучасні авторам події, в них згадуються реальні особи, через що неймовірні пригоди виглядають дуже правдоподібними. Все це в поєднанні з напруженими й динамічними сюжетами й стало причиною надзвичайної популярності романів про «Генія злочину».
Перший із серії цих романів, який так і називався «Фантомас», вийшов у світ 1911 року і мав шалений успіх. Видавці вимагали продовження й автори поставили літературний процес на потік. Протягом кількох років вони щомісяця випускали детектив на двісті сторінок. Крикливі назви зразу привернули увагу читачів, ними захоплювалися представники всіх верств, популярність поширилася по всьому світі, їх перекладали багатьма мовами.
Роман «Порожня труна» було написано в 1913 році. Він є продовженням попереднього; деякі події, описані в ньому, одержують своє завершення, інші — виринатимуть у наступних. Жорстокий, підступний, невблаганний «Геній зла» заради грошей готовий на все. Йому протистоять інспектор Жюв і його друг Фандор. Боротьба йде не на життя, а на смерть, але в останню мить, коли, здається, хтось із них уже приречений, непередбачений випадок рятує його. Вони залишаються живими, щоб продовжити своє суперництво на сторінках наступного роману.
Себастян Перрон нічогісінько не знав про справи, які він мав розглядати. Більше того, він зовсім цим не переймався й був певен, що за кілька хвилин почує від чергового подружжя повний виклад усіх їхніх взаємних звинувачень. У нього вже були готові слова, які він міг доречно вставити і які, за незначним винятком, годилися в більшості випадків.
Він зовсім не слухав докори настроєних одне проти одного чоловіка й дружини. А коли ті нарешті викладали всі свої скарги, він повчальним тоном заявляв:
— Подумайте про своїх дітей!
У дев'яти випадках з десяти цей аргумент безвідмовно діяв, бо в дев'яти з десятьох подружжів були діти; та одного разу йому довелося почути від чоловіка, що скаржився, таку різку відповідь:
— Як це ви, пане голово, хочете, щоб я думав про своїх дітей, коли я вам утовкмачую, що моя дружина покинула подружню домівку ввечері того самого дня, коли ми одружилися.
За інших обставин Себастян Перрон, якому не бракувало дотепності і який умів оцінювати розумові здібності людей, перекинувшись з ними кількома словами, заявив би цьому чоловікові, що домагався розлучення:
— Звичайно, ви маєте рацію, коли хочете розлучитися, але це коштуватиме вам дуже дорого… Доки вам обом не вдасться одружитися з третіми особами, погодьтеся жити окремо. Пізніше ви впевнитеся, що отак зробивши, зберегли багато грошей. Вам ніколи не буде пізно віддати свої грошенята за вироком суду.
Почувши таке, найозлобленіші одне проти одного чоловік і дружина мимоволі мирилися, щоб не витрачатись.
В іншому випадку Себастян Перрон, домагаючись свого, говорив зовсім протилежне, поздоровляючи, приміром, бажаючих розлучитися з їхнім рішенням.
— Оце так, — заявляв він. — Цей привід — найпікантніший, він викличе великий розголос. Мотиви, на які ви обоє посилаєтесь, справді дуже скандальні. Безперечно, все місто говоритиме про цю справу. Я вітаю вас, що ви набралися мужності, аби винести сміття зі свого дому на загальний огляд.
Найчастіше траплялося так, що страх перед скандалом зближував подружжя і вони прощали одне одному гріхи, в яких були звинувачені.
Розглянувши півдесятка призначених на той день справ, Себастян Перрон розраховував, що за якусь годину він упорається з рештою. Він узяв верхню зі стосика течок, що височіли перед ним на столі, і прочитав імена викликаних на процедуру примирення: «Луї Ланкре проти Ернестін Ланкре».
— Хай вони зайдуть, — звелів голова суду служнику.
За десять хвилин подружжя вийшло, помирившись.
— Усе йде гаразд, — промовив Себастян Перрон. — Просіть наступне подружжя.
Цього разу йому не вдалося переконати чоловіка зостатися з дружиною.
— Я цілком задоволений, — погоджувався той з суддею, — але вона ось уже три роки, як утекла від мене, і я не знаю, де вона зараз. Мені розказували, що вона стала кокоткою в Америці.
Тоді Перрон дав дозвіл продовжувати цю справу і звелів служнику запросити іншу пару. Досі він читав імена позивачів, не надаючи їм ніякого значення і зовсім не звертаючи уваги, та коли дійшов до восьмої справи, то аж підскочив з несподіванки.
— Таке неможливо! — промимрив він. — Тут якийсь збіг, це ім'я… Я просто не можу повірити…
Він приклав пенсне, щоб прочитати написані під іменем дрібним і нерозбірливим почерком дані про позивачів. А коли прочитав, то ще більше збентежився.
— Нема чого сумніватися, це той хірург, а його дружина, значить…
Цієї миті служник відчинив двері до зали, в якій сидів суддя. Відійшовши вбік, щоб пропустити подружжя, він оголосив:
— Пані Амелі Дроп, пан професор Поль Дроп, хірург, практикує в Парижі.
Себастян Перрон зблід, а Амелі Дроп, зупинившись на порозі, ойкнула від несподіванки.
Що могла означати така поведінка судочинця й позивачки, на яку, до речі, пан Поль Дроп зовсім не звернув уваги?
XI
ПРИМИРЕННЯ І ЗУСТРІЧ
На якусь мить запанувало мовчання. Схвильований судочинець схилився над столом і нервово гортав справу, що стосувалася подружжя Дропів, хоча і збагнути в ній нічого не міг.
Досвідчена в мистецтві приховувати свої почуття Амелі Дроп опустила на обличчя вуалетку, щоб не було видно, як змінилося її обличчя, й мовчала. На запрошення судді молода жінка сіла, а чоловік залишився стояти, так що його обличчя було добре видно при світлі, яке падало через вікно.