Антирадянські історії
- Автор: Панфілов Олєґ
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мандрівець
- ISBN: 978-966-634-933-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Антирадянські історії». Краткое содержание книги:
Тотальному обману слугує і новітня інформаційна агресія, що її Кремль розв’язав, приховуючи криваві події вже сучасних воєн: двох російсько-чеченських, російсько-грузинської, а тепер — російсько-української та анексії Криму.
Книгу складають публікації кількох останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії», а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії «Росія на Кавказі: історія ментальної окупації».
Для широкого загалу: істориків, журналістів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.
Але тут на площу вривається група людей зі свастикою і абревіатурою «РНЕ»[5] на рукавах. Натовп посунув і нашорошив вуха. «За жидами приехали», — каже хтось. «И чернож. ыми» — додає механік Рашид. «Трусы с Гиркина будут снимать, проверять», — хихикає алкаш Вася. І відразу запинається, побачивши, як на площу входить ще одна колона — червоний верх, чорний низ. На червоних корогвах написано — «Суть времени».
«Бандера, Бандера», — покотилося містечком. Сутулий чоловік в окулярах і сталінській шинелі не був схожий на Бандеру. Народ заспокоївся і приготувався слухати чергового промовця.
— Товарищи, — вискнув сутулий. — Я — Кургинян.
Народ почав нервово поглядати навкруги, визначаючи відстань між товаришем Курґіняном і РНЄ — чи встигне втекти.
— Товарищи, — знову вискнув Курґінян, — хочу рассказать вам о русской козе.
— Ишь ты, козопас Кургинян, — єхидно сказала селянка Галя і, склавши руки на великих грудях, налаштувалася слухати.
— Смысл движения «Суть времени» заключается в том, чтобы заново построить отношения с козой, первыми найти её в лесу и уговорить козу, чтобы она ехала дальше. Она обиделась, она огорчилась. Это священная коза. Очень важная. А может быть, она потом и превратится в скакуна и во всё что угодно, — никто не знает. Но пока что вопрос в том, чтобы эту козу спасти. Потому что кому-то хочется забить козу раньше, чем надобность в ней обнаружит всё человечество. Вот об этой кривой русской козе развития. О величии русской трагической судьбы, от которой вас хотят отвернуть и отвратить.
Хвилин зо п’ять на площі було тихо. Замовкли навіть фашисти із РНЄ. Тільки пенсіонер Іванченко Іван Іванович тихо простогнав: «От, падлюка, як бреше гарно». На нього зашикали, намагаючись осягнути почуте. Курґінян у цей час витирав піну з рота, задоволено поглядаючи на завмерлих людей. Поки з натовпу не донісся крик Пашки-«фарцовщика».
— Слушай, козел, а кто твою козу кормить будет?
Люди відразу пожвавилися, почулися перші смішки, потім регіт. І ось уже над містечком стояв дикий шум. Автоматна черга в повітря всіх заспокоїла. Коли на трибуну піднявся новий оратор, народ знову зашумів: «Дед мороз приехал». Оратор подивився на знімальні групи російського телебачення і кивнув головою — мовляв, починайте знімати. У натовп крикнув тільки одну фразу: «Щас вам будет конституция».
— Мы, Верховный совет Донецкой народной республики, ощущая себя неотъемлемой частью Русского Мира как русской цивилизации, общности русских и других народов, оставаясь приверженными идеалам и ценностям Русского Мира и чтя память предков, проливших кровь за эти идеалы и ценности и передавших нам любовь и уважение к общему Отечеству, исповедуя Православную веру (Веру Христианскую Православную Кафолическую Восточного Исповедания) Русской Православной Церкви (Московский Патриархат) и признавая ее основой основ Русского Мира.
Після цих слів практично всі дружно повернули голови в бік Курґіняна і Ґіркіна, начебто подумки одного перевіряючи на кафолічність, з другого, знову ж подумки, знімаючи труси. Хтось підозріло почав розглядати прапор із серпом і молотом. Літня вчителька Бєрта Соломоновна охнула і прошепотіла: «Опять надо выезжать». Народ захвилювався знову:
— Так у містечку 80 відсотків українців, який Руський мир?
Стихло. Лише на флагштоку тріскотіли під поривами вітру три прапори. Насправді, на площі їх було набагато більше — червоний радянський, чорно-жовто-білий монархістський, червоний з діагональними синіми лініями — «новоросський», червоні з лимонками, червоні зі свастиками і корогви з Ісусом.
Таке відчуття, що там зібралися всі, хто в Росії був проти Путіна. Насправді, виявилося, що зараз вони всі за Путіна. І питання, кого монархісти хочуть бачити царем, зникло саме по собі.
Можна написати скільки завгодно жалісних історій про «русскую козу» і «русскій мір». Можна привезти ще 50 вантажівок зі зброєю і кілька тисяч найманців. Нарешті, можна скласти ще один, четвертий варіант конституції «Донецької народної республіки». Можна викрасти і вбити ще кілька десятків людей. Можна. Але що зміниться?
Мене не полишає відчуття, що в Росії стався жорстокий психіатричний криз і багато людей, які раптом назвали себе політиками, не можуть позбутися важкої ідеологічної шизофренії.
5
Русскоє національноє єдінство.