Антирадянські історії
- Автор: Панфілов Олєґ
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мандрівець
- ISBN: 978-966-634-933-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Антирадянські історії». Краткое содержание книги:
Тотальному обману слугує і новітня інформаційна агресія, що її Кремль розв’язав, приховуючи криваві події вже сучасних воєн: двох російсько-чеченських, російсько-грузинської, а тепер — російсько-української та анексії Криму.
Книгу складають публікації кількох останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії», а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії «Росія на Кавказі: історія ментальної окупації».
Для широкого загалу: істориків, журналістів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.
Уже тоді на Північному Кавказі склалася ситуація, коли переселені казаки займалися відвертим мародерством — грабували чеченські й черкеські аули, що спричинило ще більший спротив у населення. Непокірних виселяли, як черкесів, або вбивали, дозволяючи казакам грабувати будинки. Як говорить чеченський історик Майрбек Вачаґаєв, «це вважалося нормальним явищем для російського солдата, й офіцерство самі перед боєм вказували, що аул багатий і їм буде чим поживитися у вільний час після бою». Тоді ж, як говорить Вачаґаєв, з’явилася дивна варварська традиція — «генерал Засс колекціонував черепи горців, хтось любив збирати кисті рук горців». Під час чеченських воєн уже сучасні російські солдати й офіцери хизувалися зв’язками відрізаних у чеченців вух.
Найгучніші скандали мали відбутися після Другої світової війни, де масштаби мародерства були жахливі. Цензура ретельно стежила за інформацією, а на знаменитій фотографії підняття радянського прапора над Рейхстаґом стерла кілька годинників на руці одного з «переможців». У радянського «воїна-визволителя» на руці виявилося відразу кілька награбованих годинників.
Досі у радянських патріотів викликає зубовний скрегіт книга першого московського мера Ґаврііла Попова «1941–1945: Нотатки про війну», в якій він опублікував матеріали обшуку квартири маршала Жукова: «Коли агенти держбезпеки в січні 1948 року проводили обшуки на квартирі і дачі Жукова, вони виявили… 323 шкурки соболів, мавп, котиків і 160 шкурок норки. І ще 4 тис. метрів шовкових, вовняних та інших тканин; 44 дорогих килими і великих гобеленів; 55 цінних полотен класичного живопису великих розмірів у художніх рамах; 7 великих ящиків з порцеляновим і кришталевим посудом і т. д., й т. ін.»
Майже у кожній радянській сім’ї ветеранів війни досі зберігаються «трофеї» з Німеччини — килими і картини, посуд і годинники. На радянських барахолках повоєнного часу можна було побачити величезну кількість награбованого — годинники, одяг, взуття і меблі. Чимало з цих «трофеїв» радянські «переможці» бачили уперше в житті, захоплюючись якістю і витонченістю речей, виготовлених переможеними. Приблизно так само чинили та на державному рівні — ешелонами вивозили устаткування німецьких заводів і фабрик, що зовсім не мали військового профілю.
Розграбування зазнавали не лише будинки простих німців чи промислові підприємства, грабували музеї. У радянській енциклопедії можна було прочитати історію Дрезденської картинної галереї, де не приховують факту грабежу, але наводять такий аргумент: «в останні тижні Другої світової війни німецькі фашисти заховали твори мистецтва, що належать Дрезденській картинній галереї, у непридатних для зберігання місцях, де їм загрожувала загибель; багато картин отримали серйозні пошкодження». Факт мародерства описують як гуманітарну акцію: «наступ Радянської армії дозволив урятувати скарби, що їх розшукали воїни Радянської армії, вивезти в СРСР і реставрувати».
Після беззастережної капітуляції Німеччини Радянський Союз упродовж кількох років здійснював неконтрольоване вивезення німецьких предметів мистецтва із зони окупації. Радянська влада виходила з того, що право на компенсацію є визнаним іншими державами-переможницями і не підлягає сумніву. До 1952 року з Німеччини в СРСР було вивезено приблизно 900 000 предметів мистецтва, тобто, коли вже існувала НДР, навіть соціалістичні відносини не перешкоджали грабежеві. За підрахунками німецького фонду «Прусська культурна спадщина», в Росії є понад один мільйон об’єктів «трофейного мистецтва» та близько 4,6 мільйонів рідкісних книг і манускриптів, вивезених із Німеччини після Другої світової війни. Понад 200 тисяч із цих творів мистецтва є музейними цінностями. За даними російської сторони, йдеться приблизно про 1,3 мільйонів книг, 250 тисяч музейних предметів і понад 266 тисяч архівних справ.