Легенди нескореної зими
- Автор: Ухачевский Сергей
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-362-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
Але підприємство позиціонувало себе як «суто український виробник з повним циклом виробництва»… Копійчані вкладення давали багатомільйонні прибутки. Плюс корупційні зв’язки — гарантовано виграшні тендери в кількох міністерствах.
Через кілька хвилин в ангар зайшли Мопед з Логопедом. Охоронець кивнув на побитого до безтями майданівця:
— Надо это чудо привести в чувство.
— А смысл? — не зрозумів Мопед.
— Шеф возвращается. Или передумал улетать, или руки зачесались, — зітхнув охоронець.
— Че, любитель побаловаться? — Мопед з розумінням підморгнув до охоронця.
— Профессионал, — зізнався той з придихом.
— Да знаю, знаю, мы ему в Мариинке приводили людишек на растерзание, — заржав. — Он там такое исполнял… Лютовал, прям, следак Берии в тридцать седьмом году…
Тим часом Логопед приводив майданівця до тями, тицяючи йому під носа ватку, намочену в нашатирі та грубо ляпаючи його по щоках. Нарешті той рвучко вдихнув і відсахнувся від їдучого запаху.
Полонений розгублено роззирнувся і очі його наповнились жахом; пересилюючи біль в побитому тілі, він став панічно задкувати і вперся спиною в холодну стінку. Бранець кидав погляд з одного садиста на іншого, чекаючи розв’язки і внутрішньо готуючись до гіршого. Але цих чотирьох мало цікавило, що відбувається з людиною. Тільки Логопед повідомив бадьоро:
— Красава, еще поживет, курилка.
Лом пхинькнув, сплюнув під ноги та патетично заявив:
— Скажем так, не фартануло уроду… Вот че значит судьба… Шоб знали эти фашисты, как наши пленные мучились в ихних застенках. Зуб за зуб. Око за око. Хай прочухают, шо они пережили! Наш долг отомстить за наших дедов!
— Точно! И за баб тоже, не зря проклятые фашики ебли их на сеновалах, — зі смішком підійшов до Лома Логопед. — Ты прям как на митинге! Но все правильно, все правильно, — навіть поплескав його по плечу.
— Память — это святое, — погодився з ним Мопед, підморгнувши Логопеду. — Мы никому не дадим ее осквернять. Тем более, разным западенцам.
— Я-а-а киевлянин… — прохрипів бранець. — Коренной.
— Ты сука продажная! — гаркнув на нього Лом, заводячись. — Будешь щас у меня скакать тут, как на майдане скакал. «Кто не скачет, тот москаль»… Я москаль, русский я, понял, биндеровская тварь! И русские под вашу дудку скакать не будут! Рожа жидовская! Коренной он. Жид ты коренной!
Він у запалі кинувся до полоненого, але його перехопили, стримали. Бранець перелякано притисся до стіни і скрутився у клубок болю. Лом, котрий азартно рвався до майданівця, але не міг дотягнутися, плюнув у нього. Після цього йому стало легше, і він пафосно заявив:
— Ты мне, сука, еще за Крым дашь ответку!
Враз розчинилися двері, і до ангару влетів Єгор. Він був уже під коксом, йшов, закінчуючи розмову з батьком по телефону і розмахував вільною рукою, наче розминав її перед ударом:
— Забув документи… Зараз буду вилітати… Вже білет до опери замовив, скучив за оперою… Так, Вагнер… Добре… Добре… Передзвоню!
А коли закінчив розмову, бадьоро крикнув:
— Поднимите его, че он развалился, как на пляже! — і рвучко передав мобільний охоронцеві.
А коли бранця підняли під руки і поставили, він з розгону вдарив майданівця кулачком в обличчя. Той різко відсахнувся і безсило впав на бетонну долівку, з розгону вдарившись головою об муровану підніжку.
Єгор, задоволений цим, артистично розвів руки і заявив:
— Вот как надо, пацаны, работать! — і наказав: — Поднимите! Я вам покажу, что значит бить! И как их бить!
Як тільки Мопед з Логопедом нахилились до нього, їм стало зрозуміло, що той уже віддав Богу душу.
— Ну, начальник, ты красавчик, — похвалив Логопед. — С одного удара такого бычару повалить, — і у захваті театрально поплескав.
— Не понял, — розгарячілий Єгор все ще смикався, коротко помахуючи в повітрі руками, як боксер на рингу перед боєм.