Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1

Ті, хто бачив високого, всохлого Жахливого Старигана за цими чудернацькими бесідами, більше за ним не підглядав. Але Анжело Річчі, Джо Чанек і Мануель Сільва родом були не з Кінґзпорта, ні — вони були з тої нової породи безрідних чужинців, яка існувала за межами життя і традицій Нової Англії, і вони бачили у Жахливому Старигані щонайбільше кульгавого, практично безпорадного дідугана, котрий не міг ходити без допомоги свого вузлуватого костура, і чиї тонкі, слабкі руки жалюгідно тремтіли. Насправді, їм було трохи шкода так обійтися із самотнім, відлюдним дідком, котрого всі уникали, а собаки — обгавкували. Але робота є робота, а для грабіжника, душа якого у його ремеслі, дуже старий і дуже немічний чоловік, котрий не має банківського рахунку і котрий за свої скромні покупки у сільській крамничці розраховується золотом і сріблом, карбованим два століття тому, одночасно є приманкою і викликом.

Панове Річчі, Чанек і Сільва обрали для візиту ніч на 11 квітня. Річчі і Сільва мали поспілкуватися з бідним старим джентльменом, тим часом Чанек мав чекати на них і ймовірний багаж металу у закритому авто на Корабельній вулиці, біля воріт у високій задній стіні володінь їх господаря. У разі неочікуваного втручання поліції бажання уникнути зайвих пояснень спонукали розробити цей план для тихого і непомітного відступу.

Як і було умовлено, троє авантюристів вийшли на діло нарізно, щоб опісля запобігти будь-яким підозрам. Панове Річчі і Сільва зустрілися на Водній вулиці біля парадної брами старого, і хоча їм і не подобалось, як на розфарбоване каміння світить місяць крізь набубнявілі бруньками гілки на вузлуватих деревах, у них були й важливіші теми для роздумів, аніж просто підозри. Вони побоювалися, що змусити Жахливого Старигана розговоритися про сховане золото і срібло могло бути вкрай невдячною справою, бо старий морський вовк був відомий своєю впертістю і норовливістю. А все ж він був старий і слабкий, а їх було двоє. Панове Річчі і Сільва були досвідчені у мистецтві розв’язування язиків непоступливим людям, а крики слабкого і дуже літнього пана з легкістю можна заглушити. Тож вони наблизились до єдиного освітленого вікна і почули, як Жахливий Стариган по-дитячому звертався до своїх пляшок з тягарцями. Тоді вони начепили маски і ввічливо постукали у пошарпані непогодою дубові двері.