Dolce Vita, або Кінець гламуру

Рішарду не сподобалася ця трактовка ситуації, якої він намагався уникнути. Але він стримано засміявся і запросив Ігоря за наш столик. Той відмовився, пояснивши, що на нього тут має чекати один знайомий. У нього важливі справи. І справді, тут же у вітринне скло, біля якого ми сиділи, постукав мужчина років сорока п’яти. Ігор ще перекинувся парою фраз з Марчеєм і, скоренько попрощавшись, зник.

Надто швидко, бо я не встигла відчути задоволення від випадкової зустрічі з ним. Але достатньо для того, щоб я побачила розширені зіниці його кавових очей, коли він дивився на мене.

«Мій телефонний номер. Звідки він у нього?»

До нас підійшов офіціант і запитав, чи ми ще чогось бажаємо. На що я відповіла, що якщо вони тут не надають косметологічних послуг, то мені вже час. Краса — понад усе!

Марчей посміхнувся у відповідь і попросив рахунок.

У «Венеціано», як завжди, кишіло клієнтами. «І криза ніби в країні». Улесливий Алекс розсипався у компліментах одній пані у віці «двічі секонд-хенд» щодо її привабливості. А вона, знаючи, що він їй відверто лестить, все ж була йому вдячною за цю маленьку брехню.

Парадоксальне мислення у нас, жінок: ми ненавидимо брехунів, але часто щиро їх любимо.

Алінка попросила мене ще трохи почекати, і я, щоб не дармувати час, вирішила зробити собі новий колір нігтів. Якраз звільнилася манікюрниця.

— Що у вас тут нового чути? — знічев’я запитую її, а сама потопаю у свіжих враженнях від зустрічі з Ним.

— Все по-старому: робота не кінчається, — зітхає вона.

Ще щось там белькоче і раптом до мене долинає:

— А як там ваша подруга Роксолана?

— Нормально. Чому ти про неї розпитуєш?

Я здивована її поінформованістю. Минуло не більш ніж півтора місяця від розриву Рокси з чоловіком.

— Просто вона вже давно не з’являлася тут, — ухильно відповідає манікюрниця.

Нахаба, невже думає, що я буду з нею обговорювати сімейні справи своєї подруги?! Але це і був фірмовий стиль цього салону — все про всіх знати.

Подзвонила Трип’ята.

— Ти де з самого ранку? Чи просто дрихнеш, поки я тут пашу на благосостояніє всєго Отєчєства?

— Я зараз у «Венеціано». А зранку…

Я хотіла сказати, що зустрічалася з Рішардом, але це була інформація не для зайвих вух.

— А зранку мала одну ділову здибанку.

— То просто капець, яка ти бізнес-вумен стала, — пожартувала Дарина. — То може, в обід поділишся своїми секретами?

— Давайте о другій у «Тбілісі».

— Я сама приїду. Лільок влаштовує свої особисті справи. Потім розкажу.

— Ой, заінтригувала. Давай! Побачимося.

Свіжа і приголомшливо красива, я зайшла у грузинський ресторан, відразу привернувши увагу всіх відвідувачів у залі. Ефектно сіла, заклавши ногу на ногу у своїх новесеньких рожевих босоніжках з камінцями Сваровскі і міні-платтячку в тон. Зверхньо обвела поглядом присутніх. «Маргінали!»

Дарина аж підморгнула мені, помітивши, яке захоплення я викликаю.