Dolce Vita, або Кінець гламуру

Я неквапом прийняла душ, випила склянку негазованої води. Передзвонила Алінці у «Венеціано», попередила, що затримаюсь. І виїхала з передмістя.

Ми зустрілися з Марчеєм, як і було домовлено, на території колишнього кемпінгу. Віднедавна тут замість обшарпаного кафе, як гриб після теплого дощу, виріс сучасний готельний комплекс з рестораном у національному стилі. Різьблені столи і столики, вікна прикрашені гуцульськими вишиваними рушниками, на лавах ліжники, а посередині залу ватра. Вечорами тут грала флоярка, звучали цимбали, бив бубон.

Ранок у ресторані був без музичного супроводу, але їхній неповторний банош із сиром, що ми замовили, від того нічого не втратив.

Рішард був одягнений, як завжди, з лоском, ніби на нього працює команда іміджмейкерів і стилістів. Але прийшов пригнічений, нервово курив, довго збираючись з думками.

Я його не заохочувала, хоча і здогадувалася, про що він хоче побалакати. Але чому зі мною, а не з Дариною? Адже вона найдавніша і найближча подруга Рокси. Це для мене було загадкою.

— Любо, я хочу просити тебе переговорити з Росею, — нарешті вичавив він.

— А чому ти не хочеш зробити цього сам?

— Вона не бажає мене бачити і не реагує на мої дзвінки. Я не можу її зловити, — скаржився він, як мале покаране дитя. — Я дуже жалкую про те, що накоїв, і хочу повернути усе. Я хочу бути поруч з Роксоланою. З Каською я ніколи не зможу і не хочу жити! Нє вєм, для чего то зробіл! Я кохам Росю!

— Розумію. Але не збагну, нащо тоді тобі гарем, — знизую плечима. — Як це їй пояснити? А як бути з вашою дитиною?!

— Вашою?! Тепер я вже не такий впевнений, що Каська вагітна від мене.

— Нічого собі! — я мало не похлинулася узваром. — Звідки такі думки?

І Рішард, пригнувшись до столу, ніби він агент ЦРУ і його пасе ФСБ, таємничим голосом зашепотів:

— Їй постійно хтось телефонує. Вона не бере трубки. Каже, що то стара подруга, з якою не хоче спілкуватися. Плете якісь нісенітниці про сварку з нею, її непорядність. Тільки на такі закидони я маю нюх. Одного разу, коли Каська була у ванній і забула телефон у сумці в коридорі, він задзвонив. Вона не могла його чути, тому я підійшов і натиснув клавішу. Я мовчав, а з того боку чоловічий голос просив Каську зустрітися. Ти ж розумієш, що це може означати?!

Так, я це розуміла. Я навіть здогадувалася, що це, мабуть, дзвонив Олесь. Неперспективний жених, завбачливо спроваджений заради безтурботного життя з Марчеєм.

Сам винен! Але я не мала права вказувати йому, хіба що натякнути, що це все необхідно припинити раз і назавжди.

— Тільки ти зможеш її переконати бодай зустрітися зі мною. Благаю тебе, допоможи! Я буду твоїм боржником до кінця свого життя! — просив Рішард.