Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Інстинкт смерті, за теорією Кляйн, проявляється як знищувальна атака, переслідування[208]. Обраний Котляревським сюжет є глибоко символічним: українсько-троянське Его, переслідуване імперським Супер-Его, прагне у загальноєвропейський аристократичний «сюжет». Як відомо, надмірність страхів переслідування зумовлює масштабне гальмування лібідозних бажань, інстинкту життя. Однак в «Енеїді» постійно розщеплюються образи страхітливих переслідувачів з допомогою їх пониження сміхом, завдяки чому звільняється простір для інстинкту життя і любовних бажань, які не гальмуються. Котляревський у такий спосіб позбавляє Україну страху сказати новонароджене слово, «Енеїда» звільняє простір для Шевченкового «Великого Слова».
Два небезпечних об’єкти в онтогенезі — погані груди і поганий пеніс, що в українському філогенезі означають у цілісному об’єкті погану Російську імперію, в «Енеїді» стали прототипом знесилених внутрішніх і зовнішніх переслідувачів. Бурлескна побудова образів страхітливих фігур переслідування означала, що вони не здатні розщепити Енея на його шляху до свого «царства-панства», адже він сам їх успішно розщепить з допомогою веселого сміху. Подолання страхів означає звільнення бажання, тобто радісне воскресіння національного суб’єкта після тотальної смертельної депресії. На такий крок здатний письменник, який у своєму свідомому і несвідомому пристрасно відданий своїй матері і вітчизні. Переживаючи цю любовно-родинну місію Котляревського, Шевченко писатиме: «Згадаю Енея, згадаю родину, / Згадаю, заплачу, як тая дитина»[209]. А у нашому часі це дає привід В. Небораку стверджувати про християнську сутність античної «Енеїди», пов’язати її з аристократичним протистоянням «злому духові народу» і з бажаним пробудженням в його материнському лоні духовного — «через дешифрацію тілесного»[210].
Отже, «Енеїда» є новітнім українським сюжетом, який мав приховане відношення до героїчного троянського квесту, адже це символічний сюжет відродження українського суб’єкта під гнітом Російської імперії в материнському лоні європейського світу, де українська свідомість актуалізує генетичну пам’ять про апокаліпсис Трої, символічно пов’язуючи її з апокаліпсисом Запорізької Січі й апокаліпсисом України загалом.
Подаючи картину утворення Его, З. Фройд звертав увагу, що у процесі народження відбувається перетворення об’єкт-лібідо на нарцистичне лібідо, що означає відмову від сексуальної мети, десексуалізацію: лише цей аскетизм передбачає народження потужної сублімації[211]. Еней повинен відмовитися від тотальної сексуальності, якою він одержимий, від тотальної оральності (обжорства і пиятики), щоб не лише сформувати своє Я (Его), але й моральну свідомість (Над-Я), щоб дати дорогу аристократичному панству-українству. Тому Еней (аналогічно — Котляревський), ставши сам собі панком, відразу відчуває недостачу, що викликає потребу у цьому царстві — розмножить «хлопців», тобто пробудити до творчості інших талановитих українських носіїв національного і загальнолюдського коду.
Котляревщина
«Енеїда» І. Котляревського активізує обсесивні прагнення (загальну потребу в повторенні), породжуючи котляревщину. Обсесивні механізми діють як психічні механізми захисту від тривоги, викликаючи процеси інтеграції та нову депресивну стадію. Завдяки їм створюється символічний маніакальний захист від наступної депресивної стадії. В українській літературі розпочинається архетипне маскування: на передньому плані — весела «енеїда», що втілює потужний материнський інстинкт життя, у глибині — медитує кобзар, дошукуючись батьківського коду мужності. Російському імперському світу пропонується символічне «очищення» в особі Миколи Гоголя, який зачне українську літературу російською мовою. Пробуджене українське мовлення активізує і російську літературу. Цілісність пробудженого українського Логосу (як двомовного) єднає Т. Шевченка з Гоголем, якого він привітає у своєму посланії як великого друга:
208
Кляйн М. О теории вины и тревоги. — С. 404.
209
Шевченко Т. На вічну пам’ять Котляревському // Т. Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. — С. 91.
210
Неборак В. В. Перечитана «Енеїда». — С. 261.
211
Фрейд З. Я и Оно. — С. 854.
212
Шевченко Т. Гоголю // Т. Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. — Т. 1. — С. 284.