Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Критика » Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури

Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:

У монографії розгорнуто авторський проект психоісторії української літератури. Вперше поєднано символічну теорію класичного психоаналізу, що приховує у собі код національної державності, з практикою новітньої української літератури, яка у своїх пророчих текстах моделює код української державності. Зіставлено аристократичний проект української літератури, де утверджується код національної державності, з маргінальними, в яких він руйнується. Основою дослідження є розрізнення імперського і національного суб'єктів у психоісторії літератури, що проявляється на психологічному, мовному, світоглядному і релігійному рівнях.
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
1 ... 33 34 35 36 37 38 39 40 41 ... 288
Перейти на страницу:
Увижу лишь тебя, жар в теле ощущаю, Палящий льется огнь по жилам всем моим; Душа смущается, предавшись чувствам сим, Язык немеет мой и слова дар теряю. Темнеет свет в глазах; слух ничему не внемлет; Пот хладный на челе; бледнею — чуть дышу, В смятении страшусь — в беспамятстве дрожу, И представляется, что смерть меня объемлет[194].

Бездоганне володіння російською мовою означає, що для І. Котляревського — це також материнська мова, і він цілком міг стати успішним письменником в російській літературі, як і М. Гоголь. Однак йому судилося вирішувати важливе завдання — відрізнити український характер, що несе в собі материнську лібідозну сутність, від російського імперського, що втратив її. Оскільки українському донжуанівському «герою» хочеться пити й гуляти, а не державу будувати, то Еней як «парубок моторний», «на всеє зле проворний», сигналізує про недозрілу, інфантильну національну мужність, про яку свідчать ненажерство, пияцтво, статева активність, що продукує веселе забуття (на відміну від байронівського демонічного і меланхолійного Дон Жуана). Самозабуття проектується у світ богів, де також п’ють, їдять, забавляються. Ця спорідненість сина-«героя» з богами-батьками означає і символічну веселу синівсько-батьківську солідарність. Еней «достойно» продовжує також свого земного батька Анхіза, який «з горілочки умер». Закономірно, що бурлескного пониження набувають психічні несвідомі страждання. Так, у сцені оплакування загиблого сина Евріала материнське страждання нагадує п’яну, затьмарену свідомість: «Ревла, щипалася, дрочилась, / Мов ум змішався у вдови… / Кричала, гедзалась, качалась, / Кувікала, мов порося»[195].

Пияцтво є провідною супровідною символічною дією вітальної подорожі Енея, своєрідним маніакальним захистом від страхів переслідування через уникнення свідомості, тобто через несвідоме вислизання «героя» з буття «внаслідок запаморочення свідомості»[196]. Цю п’яну затемнену свідомість, що звільняє радісне буття, постійно підкреслює Котляревський («До дуру всі тогді пили. / Увесь день весело гуляли / І п’яні спати полягали; / Енея ж ледве повели»[197]; або: «Щодень було у них похмілля, / Пилась горілка, як вода; / Щодень бенкети, мов весілля, / Всі п’яні, хоть посунсь куда»; або: «Пили, як брагу поросята, / Горілку так вони тягли» тощо). До цієї п’яної свідомості письменник апелює, згадуючи минуле, зокрема Запорозьку Січ («Жінок там на тютюн міняють, / Вдень п’яні сплять, а крадуть в ніч»[198]). Карфагенська цариця Дідона, споглядаючи наближення козацького кочовиська, ласого до пияцтва та розваг, радісно вигукує: «Відкіль такі се гольтіпаки?».

Муза постає в поемі як спокуслива молодиця, тобто сповнена здорового інстинкту народна жінка: «Я музу кличу не такую: / Веселу, гарну, молодую…»[199]. Ігноруючи депресивні страждання, Котляревський цим принципово відрізняє себе від похмурого імперського поета Вергілія, утверджуючи тотально веселу настанову («Я сліз і охання боюся / І сам ніколи не журюся…»[200]). Ця настанова свідчить про тотальність бажання. Адже потрібно було актуалізувати національну протидію деструктивним страхам, породженим імперським поневоленням.

вернуться

194

Котляревський І. Поетичні твори. Драматичні твори. Листи. — К., 1982. — С. 216.

вернуться

195

Котляревський І. Енеїда. — С. 160.

вернуться

196

Неборак В. В. Перечитана «Енеїда». — С. 17.

вернуться

197

Котляревський І. Енеїда. — С. 43.

вернуться

198

Там само. — С. 169.

вернуться

199

Там само. — С. 162.

вернуться

200

Там само. — С. 190.

1 ... 33 34 35 36 37 38 39 40 41 ... 288
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)