Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Бездоганне володіння російською мовою означає, що для І. Котляревського — це також материнська мова, і він цілком міг стати успішним письменником в російській літературі, як і М. Гоголь. Однак йому судилося вирішувати важливе завдання — відрізнити український характер, що несе в собі материнську лібідозну сутність, від російського імперського, що втратив її. Оскільки українському донжуанівському «герою» хочеться пити й гуляти, а не державу будувати, то Еней як «парубок моторний», «на всеє зле проворний», сигналізує про недозрілу, інфантильну національну мужність, про яку свідчать ненажерство, пияцтво, статева активність, що продукує веселе забуття (на відміну від байронівського демонічного і меланхолійного Дон Жуана). Самозабуття проектується у світ богів, де також п’ють, їдять, забавляються. Ця спорідненість сина-«героя» з богами-батьками означає і символічну веселу синівсько-батьківську солідарність. Еней «достойно» продовжує також свого земного батька Анхіза, який «з горілочки умер». Закономірно, що бурлескного пониження набувають психічні несвідомі страждання. Так, у сцені оплакування загиблого сина Евріала материнське страждання нагадує п’яну, затьмарену свідомість: «Ревла, щипалася, дрочилась, / Мов ум змішався у вдови… / Кричала, гедзалась, качалась, / Кувікала, мов порося»[195].
Пияцтво є провідною супровідною символічною дією вітальної подорожі Енея, своєрідним маніакальним захистом від страхів переслідування через уникнення свідомості, тобто через несвідоме вислизання «героя» з буття «внаслідок запаморочення свідомості»[196]. Цю п’яну затемнену свідомість, що звільняє радісне буття, постійно підкреслює Котляревський («До дуру всі тогді пили. / Увесь день весело гуляли / І п’яні спати полягали; / Енея ж ледве повели»[197]; або: «Щодень було у них похмілля, / Пилась горілка, як вода; / Щодень бенкети, мов весілля, / Всі п’яні, хоть посунсь куда»; або: «Пили, як брагу поросята, / Горілку так вони тягли» тощо). До цієї п’яної свідомості письменник апелює, згадуючи минуле, зокрема Запорозьку Січ («Жінок там на тютюн міняють, / Вдень п’яні сплять, а крадуть в ніч»[198]). Карфагенська цариця Дідона, споглядаючи наближення козацького кочовиська, ласого до пияцтва та розваг, радісно вигукує: «Відкіль такі се гольтіпаки?».
Муза постає в поемі як спокуслива молодиця, тобто сповнена здорового інстинкту народна жінка: «Я музу кличу не такую: / Веселу, гарну, молодую…»[199]. Ігноруючи депресивні страждання, Котляревський цим принципово відрізняє себе від похмурого імперського поета Вергілія, утверджуючи тотально веселу настанову («Я сліз і охання боюся / І сам ніколи не журюся…»[200]). Ця настанова свідчить про тотальність бажання. Адже потрібно було актуалізувати національну протидію деструктивним страхам, породженим імперським поневоленням.
194
Котляревський І. Поетичні твори. Драматичні твори. Листи. — К., 1982. — С. 216.
195
Котляревський І. Енеїда. — С. 160.
196
Неборак В. В. Перечитана «Енеїда». — С. 17.
197
Котляревський І. Енеїда. — С. 43.
198
Там само. — С. 169.
199
Там само. — С. 162.
200
Там само. — С. 190.