Щоденники дракона
- Автор: Поляков Валерий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавець Карпенко В.М
- ISBN: 966-7833-80-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Щоденники дракона». Краткое содержание книги:
Оскільки в книзі йдеться про цілковито незнаний нами світ, автор широко застосовує зрозумілі для сучасного читача терміни і поняття (включаючи назви предметів, міри довжини і т. п.), які допоможуть легко стежити за перебігом описаних подій, не користуючись чисельною довідковою та історичною літературою по планеті Нілмар.
Ніч минула спокійно, вщух навіть вітер. Вранці Рав підстрелив круторогого гірського барана, і друзі пробули на черговій стоянці ще день, аби закоптити м’ясо в дорогу. До барана додали ще трьох гірських куріпок. Адже далі, на заметених снігом перевалах, їжі не буде. І дров для багаття теж.
Тріщини, скелі, сніг та холод вимотували останні сили. Трійця підіймалася з перевалу на перевал. Часом ставало млосно від нестачі кисню. Часом сльози безсилля замерзали на їхніх повіках.
Мапа була надзвичайно точною й детальною: тричі друзі ночували в зазначених на ній печерах. Ще, щонайменше, два дні судилося їм жувати мерзле м’ясо і ночувати без вогнища. Адже у цій країні віковічних снігів не росли навіть трави.
У деяких місцях Маарісаа, як більш досвідчений скелелаз, ішла першою, підтягуючи друзів на мотузці. Та здебільшого шлях прокладав Равеш. Особливо багато сил відібрала одна тріщина. Втративши на її штурмі майже чотири години, вони попадали просто на сніг. Равеш підбадьорював друзів:
— Нічого, лишилось зовсім трішки! Зараз виходимо на льодовик, а з нього вже спускатимемось у долину.
Лід, лід, лід… Нескінченною рікою в’юниться льодовик між велетенських вершин. День, ніч та ще день. Увечері другого дня вони вийшли на стежку, що стрімко збігала вниз, у тепло та зелень…
Спуск хоча й був не легким, та все ж за кілька годин наші друзі дійшли до перших дерев. Зібравшись з останніми силами, наламали гілок, зробили собі зручний для лежання настил, розклали багаття, напнули над ним полотнище… Вогонь, найбільше з благ! Від утоми вони вже навіть їсти не хотіли. Просто лежали, всотуючи в себе тепло. Ніч у теплі — справжнє щастя для того, хто промерзав на нескінчених перевалах та льодяниках.
Зранку Лам поспішив роздивитися довколишні землі.
Та повернувся він напрочуд швидко. Мовчки сів біля вогню і задумливо почав розгрібати паличкою вугілля.
— Ну, і що ти там побачив? — не витримала Маарі.
— Побачив цікаві речі. Навіть дуже цікаві. Ми вийшли на добре второвану стежку. Навкруги сліди від десятків, а може й сотень багать. Колишні тимчасові стоянки. Після цього бракувало хіба вийти на брукований шлях! Тому далеко я й не ходив.
— Це у тебе такий гумор? — озвався гном.
— Піди сам подивися. У будь-який бік. Хоча б на сто метрів, більш не треба.
Заінтриговані друзі негайно облазили увесь перелісок і швидко переконалися, що ельф був правий. На кожному кроці траплялися сліди багать, ямки, присипані землею, а в них — бляшанки від консервів, рвані залишки одягу та взуття.
— А ми, часом, не на Лоні? — іронічно усміхнулася Маарі.
Вечір був не зовсім веселим. Побачене народило більше запитань, ніж могло дати відповідей.
Як говорити чесно, наші мандрівники тільки тепер задумалися над тим, що, власне, вони очікували тут знайти? І що, крім почутих легенд, так уперто тягло їх сюди, на Асарх?
Провівши ще одну ніч на тому ж місці, друзі рушили далі. За дві години вони вийшли до дивної прогалини, порослої низенькою, м’якою травою. Прогалина тяглась без кінця та краю поперек їхнього шляху, паралельно гірським хребтам. Посеред неї на рівних відстанях одна від одної стояли рядком, з інтервалами метрів у триста, дивні будівлі з багатоярусними покрівлями, краї яких виразно закручувалися вгору, так наче той, хто їх будував, надто переймався, щоб стічні дощові води не підмили товсті кам'яні мури.
На Лоні їм не доводилось бачити подібних будинків, тож друзі обережно попрямували до найближчого з них, а підійшовши, побачили металевий щит із таким написом:
«Подорожній, зупинись!
Тут проходить межа, що розділить твоє життя навпіл. Якщо ти дійшов сюди, це означає, що в тобі є добро та здібності до магії. Піди далі і ти станеш справжнім магом. Поверни назад, і ти отримаєш спокійне, забезпечене життя на Лоні.
Якщо ти вибереш шлях уперед, знай: ти не отримаєш благ, а здобудеш на все життя лише тривоги та важку працю. Ти пізнаєш, що таке війна та смерть. Але своїм талантом мага ти забезпечиш спокійне, щасливе життя мільйонам жителів Нілмар.
Тож подумай над своїм вибором, бо обираєш ти свою долю!»
Друзі довго стояли, перечитуючи дивні слова.
— Ну, от і прийшли! — зітхнула Маарі.
— Дивне вітання! — підтримав її Лам.
— А для мене все зрозуміло! — озвався Равеш. — Правду кажучи, саме чогось такого я і чекав!