Метаморфози

481] А Тісіфона в цю ж мить смолоскип, омочений кров'ю, 482] В руку, нещадна, бере і плащем, що його обагрила 483] Кров, окриває себе й, підв язавшись в юнкою змією, 484] З дому виходить. її супроводжують, вірні їй: Смуток, 485] Острах і Жах, і з лицем перекошеним дика Нестяма. 486] Вже на дорозі вони; тоді й еолійські одвірки, 487] Кажуть, одразу стряслись, наче й двері кленові поблідли, 488] Й сонце померкло нараз. Налякалася з'явищ тих Іно, 489] й сам Атамант похолов. Готувалися вибігти з хати, 490] Тінню страшною, однак, на порозі Ерінія стала: 491] Руки, вповиті десятками змій, розвела перед ними, 492] Ще й головою стрясла. Сколихнулись розлючені змії, 493] Деякі в неї на плечах повисли, а деякі люто 494] Біля грудей, зісковзнувши, сичать і мигтять язиками, 495] Гноєм блюють. Серед них вона двох вириває з волосся 496] Й кидає, в руку схопивши заразливу. Ті, їй послушні, 497] Вже Атамантові й Іно за пазуху лізуть і—думи 498] Темні й важкі наганяють на них, не вражають, одначе, 499] Тіла — сама лиш душа відчуває шалені укуси. 500] Ще й рідину Тісіфона взяла — незвичайну отруту, 501] Кербера піну їдку та отруйливу слину Ехідни, 502] Й зілля, що вводить у блуд, і дурман, що засліплює розум,— 503] Все, що до злочину, безуму, сліз та до вбивства схиляє, [77] 504] Разом розтерла і, свіжої крові доливши, зварила 505] В міднім котлі; за копистку їй правила гілка цикути. 506] Ще й не отямились ті, як вона цю скажену отруту 507] В груди влила їм обом, аж до дна скаламутивши душу. 508] Стала тоді смолоскипом кружляти, і він у повітрі, 509] Швидко вогнями вогні доганяючи, кола виводив. 510] Горда мистецтвом своїм, повертається знов у безплідний 511] Діта великого край і розв язує пояс гадючий.