Метаморфози

771] Оповідає герой, що в краю під холодним Атлантом 772] Місце захищене є посеред кам'яного громаддя. 773] Доньки Форкіда там, дві сестри, поселились при вході, 774] Й оком одним на двох їм судилось дивитись по черзі. 775] Поки те око вони одна одній передавали, 776] Він якось перехопив його, руку підклавши, й потому 777] Дебрі глухі перейшов, обривисті скелі й нарешті 778] Став перед домом Горгон. І стрічались йому по дорозі 779] Звірів подоби й людей, тих самих, котрі вже назавжди 780] В камінь безмовний, Медузу побачивши, перемінились. 781] Далі й про те оповів, як тієї Медузи жахливе 782] Сам відображення вздрій на щиті, що носив його зліва, 783] Як обезглавив її, коли змії й вона в непробудний 784] Канули сон, і про те, як тоді з материнської крові 785] Разом із братом своїм бистрокрилий Пегас народився. [83] 786] Про небезпеки згадав, а було їх чимало в тривалім 787] Леті,— про те, які землі, моря споглядав під собою, 788] Як і про те, яких крилами в небі сузір'їв торкнувся. 789] Потім неждано замовк. Але в цю ж таки мить його знову 790] Хтось із вельмож запитав, чому ті трійливі гадюки 791] Тільки Медузі одній з—поміж сестер у коси вплелися. 792] Гість же на те: «На питання твоє, признаюсь, таки варто 793] Відповідь дати. Так ось. Незрівнянною вродою славна, 794] Для багатьох вона заздрості гідним була пожаданням. 795] Надто ж волоссям своїм, хоч усе було в неї чудовим, 796] Сяяла. Знав я таких, що самі пересвідчились в цьому. 797] Кажуть, морів повелитель у храмі святому Мінерви 798] Нею оволодів. Громовержця дочка, відвернувшись, 799] Вкрила егідою чисте лице, а щоб гріх покарати 800] В чорних, огидливих змій замінила волосся Горгони. 801] Й нині ще, вводячи в жах ворогів обімлілих, богиня 802] Носить, могутня, на грудях тих змій, що сама їх створила».