Метаморфози

234] Клітію заздрість бере, бо й сама до промінного бога 235] Чула надмірну любов. На суперницю зло затаївши, 236] Всім розплескала про гріх, перед батьком її очорнила. 237] Той, розлютившись, у гніві сліпому, дочку, яка руки 238] До ясночолого сонця простягши, благала: «Це ж бог той 239] Честі насильно позбавив мене!» — закопав, безсердечний, 240] Глибоко в землю, ще й пагорб над нею насипав піщаний. 241] Та, розметавши промінням той пагорб, син Гіперіона 242] Дав тобі змогу підняти лице з—під могили — до світла. 243] Не підняла ти, однак, голови, що відчула вже, німфо, 244] Натиск землі; непорушним було твоє тіло безкровне. 245] Кажуть, сумнішого в світі не бачив погонич крилатих 246] Коней нічого й ніде, хіба смерть Фаетона вогненну. 247] Все—таки пробує він, чи прониклива сила проміння 248] В тілі її льодянім теплоти не пробудить живої. 249] Та коли доля звела нанівець божественні зусилля, 250] Тіло її і розриту могилу зросивши нектаром, 251] Так завершив свої довгі жалі: «Ти сягнеш—таки неба!» 252] Тіло, просякле нектаром небесним, нараз розпливлося, 253] й запахом ніжним земля пройнялася на місці могили. 254] Гілка пахуча тоді, через брили пустивши коріння, 255] Насип вершечком пробивши тонким, протяглася до сонця. 256] Та відсахнувся од Клітії світла даритель, хоч тугу 257] Міг оправдати любов ю, а зрадництво — тугою; більше 258] Не повернувся, однак, розлюбив її, кинув назавжди. 259] Сохне по ньому вона, від палкого бажання шаліє, 260] Німф уникаючи, днями й ночами вона просто неба 261] Гола сидить на траві, розпустивши по плечах волосся. 262] Дев'ять днів пересидівши так без води, без поживи, 263] Голод і спрагу хіба що слізьми та росою гасила, 264] Не піднімаючись, тільки обличчя своє повертала, 265] Жалісним зором весь час проводжаючи бога ясного. 266] Кажуть, що врешті з землею зрослась і частиною тіла 267] В листя безкровне, бліде замінилась, а там, де обличчя, 268] Барва багряна лягла, до фіалки, журливої квітки, [72] 269] Стала подібна. За Сонцем, однак, хоч і корінь тримає, 270] Все повертається: давня жага й перемінену сушить».