Нескінченне відлуння

— Куди це ти зібралася? — заскрипів він зривистим голосом, одночасно хапаючи Симону за ногу.

— Та відчепися ж ти, — вона щосили лигнула його по носу другою ногою.

Нікі скрикнув і схопився за ніс, з якого заюшила кров. Це надало Симоні час звестися на ноги та кинутися геть з кімнати. Вона важко дихала, на лобі виступили крапельки поту. Їй не вірилося, що все відбувається насправді. Ситуація більше нагадувала нічний кошмар, який ніяк не скінчиться. Нікі у свою чергу теж піднявся з підлоги й, тримаючись за ніс, пошкандибав до столу за ножем. Його обличчя виглядало жахливо, а божевільний погляд безперервно блукав кімнатою. І тут Симона усвідомила, що їй не вдасться здійснити свій план — Нікі наздожене її раніше, ніж вона встигне вибратися з квартири. Тому вона звернула коридором ліворуч, дісталася до кухні й пірнула в маленьку нішу, де стояла пральна машинка та зберігалися всілякі господарські речі.

Це крихітне приміщення затуляли дерев'яні дверцята, вірніше, заслінка з прорізами. Знайти його було майже неможливо, якщо не знати про нього заздалегідь. Симона звела дух і стала чекати, тоді як піт цівками стікав по її спині. Вона побоювалася, що її притулок ненадійний, але нічого іншого їй не залишалося.

— Агов, ти де? — почула вона з коридору голос Нікі. — Можеш не ховатися — я все одно знайду тебе. А за те, що ти розбила мені носа, я придумав тобі особливе покарання. Не хочеш дізнатися яке?

Нікі увійшов до кухні та огледівся довкола. Симона, затамувавши подих, спостерігала за ним крізь отвори в заслінці. Юнак більше не тримався за скривавлений ніс. Натомість у його руці блищав ніж, який він виставив уперед, наче збирався ним щось проткнути. Або когось. Симона здогадувалася, кого саме. Вона не сумнівалася, що коли Нікі надумає пустити його в хід, він не вагатиметься жодної секунди. Комп'ютер ніколи не відхиляється від заданої програми. Божевілля ніколи не зупиняється на півдорозі.

— Ну гаразд. Я готовий пограти в цю гру, якщо ти наполягаєш, — Нікі обвів кухню прискіпливим поглядом. — Головне, потім не пошкодувати. Адже ти не забула, що твій приятель мчить сюди повним ходом? І я вже приготував для нього дещо цікаве.

Це була явна провокація, але Симона не піддалася на неї та продовжувала зберігати мовчання. Нікі постояв ще деякий час, після чого попрямував у вбиральню, яка була розташована з протилежного боку квартири. Тільки тоді дівчина вислизнула зі своєї схованки й навшпиньках рушила до вхідних дверей. Вона виразно чула прокляття з вбиральні, тому подумки похвалила себе за ідею сховатися зовсім в іншому місці.

Їй залишалося подолати лише декілька кроків, коли дерев'яна мостина під її ногою гучно скрипнула. Симона здригнулася й з жахом застигла на місці. З боку вбиральні почулися швидкі кроки, що означало одне — її розкрили й слід діяти якомога швидше. Підбігши до дверей, Симона вчепилася неслухняними пальцями в замок, який, наче навмисно, наглухо застряг, але було пізно — перед її очима вже постав Нікі. Його обличчя випромінювало ненависть.