Нескінченне відлуння

— Послухай, навіщо ти це робиш? — їй потрібно було якимось чином відвернути увагу Нікі, щоб продовжити пиляти мотузку. — Невже ти дійсно отримуєш задоволення, коли завдаєш іншим людям болю?

— Та що ти знаєш про біль? — Нікі поклав ніж на стіл і знову став бігати з кутка в куток. Симона досягла своєї мети: вона зачепила його за живе, і тепер він не замовкне, поки не виговориться. — Ти хоч уявляєш, як мені жилося? У цьому нескінченному нестерпному жахітті.

— Ти будеш здивований, але я дуже добре це уявляю. Подібний стан переслідує мене багато років.

— Не порівнюй. Тоді тобі не було сім років, як мені.

Симона хотіла сказати, що теж втратила батька, бувши дитиною, але промовчала.

— Я абсолютно не розумів, що відбувається, — продовжував свою сповідь Нікі. — Батьки мені нічого не казали, хоча й поводилися дивним чином. І я вирішив, що брат пішов через мене, і, якщо я докладу зусилля, то рано чи пізно він повернеться. Що я тільки не робив, намагаючись наблизити цю чарівну мить: я став найкращим учнем у своєму класі; я записався на футбол і підводне плавання; я щодня надраював кімнату брата, щоб, коли він зайде до неї, вона виблискувала чистотою та порядком. Але він не повертався, і я починав впадати у відчай.

— І все ж таки, ти продовжував вірити?

— Так, я працював ще старанніше, доводячи себе практично до виснаження. Однак минали місяці, а ситуація жодним чином не змінювалася. І тільки батьки з кожним днем згасали все більше, від чого перетворювалися на похмурих примар. І ось саме тоді я зрозумів, що Алек не повернеться. Мій світ остаточно рухнув. Прийшов кінець усім ілюзіям, усім моїм надіям.

Останні слова Нікі вимовив настільки тихо, що Симона ледве їх розчула. Їй вдалося значно просунутися в поєдинку з мотузкою, і вона молилася лише про те, щоб встигнути довести справу до кінця. Нікі прикрив очі, вочевидь, намагаючись впоратися з сильним хвилюванням. Симоні це дало ще трохи часу. Нарешті він заспокоївся, кинув швидкий погляд в її бік, після чого знову заговорив:

— А потім на горищі я знайшов щоденник Алека і це повністю мене змінило. Тепер я прагнув лише одного — помститися за смерть брата. П'ять років я намагався зрозуміти, наскільки далеко можу зайти у своїй ненависті. А коли з життя один за одним пішли батьки, моє бажання помститися зміцнилося остаточно.

— Тоді ти й почав стежити за Яном? — Симона продовжувала підкладати дрова в жар: вона майже впоралася з мотузкою, їй залишалося зовсім небагато, щоб її перерізати.

— Я розшукав його без особливих зусиль і відразу почав утілювати свій план. У першу нашу зустріч він тікав від мене з такою швидкістю, наче його переслідував сам диявол. Ну а коли він ударився до горілки, тримати його в страху виявилося ще простіше.